Актуально. Хворі на діабет не повинні поступатись якістю життя тим, хто хвороби не має

завідувач відділу медицини і спорту
Записів: 52
Дата запису: 24.12.2013
Комментарів: 0

Щороку проблема хворих на цукровий діабет стає все нагальнішою в нашій країні, зростає й кількість тих, хто з нею живе. Не виняток наш Кривий Ріг, і це не може не викликати занепокоєння з боку медиків, влади. Тому на базі КЗ «Міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» було створено нові належні умови для тих, хто страждає на діабет.

Зокрема, ініціатором-куратором спеціалізованої допомоги хворим із діабетичною стопою стала кафедра хірургії, травматології, ортопедії факультету післядипломного навчання державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», якою керує висококласний і добре знаний на Дніпропетровщині та за її межами фахівець Володимир Іванович Десятерик. Міська влада це починання підтримала й виділила окреме приміщення в «тисячці».

– Нам потрібні були загальний хірург, ортопед-травматолог, судинний хірург, – говорить В. Десятерик. – Тобто медики декількох спеціальностей. І саме «тисячка» виявилась у цьому плані найбільш прийнятним варіантом. Окрім того, що нам надали кабінет для хворих із діабетичною стопою, ще й виділили ліжко-місця. Їх зараз 10, і це достатньо для таких хворих з усього міста.

Що це дало? Насамперед те, що в немалої кількості хворих процес став не критичним, зокрема на нижніх кінцівках. Проведення цілеспрямованого підходу змогло попередити недугу в значної кількості хворих. А в кого вона вже розвинулась – зменшити кількість високих ампутацій майже на третину. Так, стопа буде надрізаною, але ж людина ходитиме – і це важливо.

Ми регулярно проводимо спільні засідання з терапевтами, гастроентерологами, ендокринологами, тобто медиками суміжних професій. Велика робота ведеться щодо лікування щитовидної залози, зокрема доцентом кафедри Сергієм Петровичем Міхно, котрий робить половину таких операцій у Кривому Розі на нашій базі. Цього разу ось запросили авторитетного фахівця зі столиці – доктора медичних наук, професора, заслуженого лікаря України Володимира Івановича Паньківа (він є головним ендокринологом Києва). Ми з колегами раді, що є така можливість поспілкуватись, обговорити проблеми.

Гість з Києва прочитав своїм криворізьким колегам лекцію щодо вирішення проблемних питань стосовно цукрового діабету. Виступали також знані медики Сергій Міхно, Ігор Литвиненко. Нам теж вдалося поспілкуватись з головним ендокринологом Києва, котрий якраз перебував на кафедрі під час недавнього Все­світнього дня боротьби з цук­ровим діабетом (відзначається на державному рівні 14 листопада вже 10 років поспіль).

Взагалі, В.Паньків виступає з доповідями на конференціях лікарів-хірургів, ендокринологів не лише в Кривому Розі, але й у регіонах.

– Сьогодні у світі можна констатувати епідемію цукрового діабету, бо на нашій планеті 400 мільйонів людей мають це захворювання, – говорить авторитетний професор. – В Україні лише офіційно зареєстровано
1 мільйон 300 тисяч співвітчизників, котрі живуть з цією недугою. У вашому регіоні 3,5 відсотка людей мають цукровий діабет, який погіршує якість життя, сприяє швидкому розвитку інфарктів, інсультів, сліпоті, ампутації нижніх кінцівок. Тобто це така хвороба, що завдає нашій державі величезних людських і матеріальних збитків. Тому боротьба з цією недугою поставлена на державний рівень. Насамперед це раннє виявлення хворих, організація спостереження за людьми з діабетом, їхнє забезпечення життєво необхідними ліками, у першу чергу препаратами інсуліну. Зараз їх регулярно отримують понад 220 тисяч українців.

Сьогодні нам важливо об’єднати зусилля вчених, представників фармацевтичного бізнесу, громадських організацій, державних структур. Аби звернути увагу на людей, котрі мають таку недугу, насамперед на те, щоб вони були забезпечені необхідними препаратами, мали можливість санаторно-курортного оздоровлення. А головне – навчити їх жити з цією хворобою. Якщо людина контролює свій діабет, то вона може прожити довше, ніж та, котра його не має. Це доводять і недавні приклади по Москві: люди другого типу цукрового діабету на кілька років живуть більше, ніж у середньому чоловіча популяція в російській столиці (тобто ті, котрі не мають хвороби).

– Одним із факторів ризику появи діабету є спадковість. Чим це, Володимире Івановичу, можна пояснити?

– Так. Майже 20 відсотків батьків є носіями гену, який відповідає за можливий розвиток цукрового діабету. Та розвивається він лише в 3-4 відсотків. Цьому сприяє підвищена маса тіла, ожиріння. Не секрет, що це практично кожна третя доросла людина в Україні, на Дніпропетровщині – теж. Словом, ожиріння – один із чинників виникнення цукрового діабету, а також – стреси. Щороку в Україні реєструється 100 тисяч вперше виявлених діабетиків.

– Чи вистачає в Україні інсуліну для хворих?

– Згідно з відповідною державною програмою, коштів для придбання абсолютно достатньо в усіх регіонах нашої країни. І вони розподілені у вигляді субвенцій на обласні центри, а також Київ та Севастополь. За наданими заявками районних ендокринологів і створених реєстрів, виділяється певна кількість коштів для хворих з цукровим діабетом на забезпечення препаратами інсуліну. Маємо як вітчизняні, так і імпортні, тож є можливість призначити той інсулін, який потрібен конкретному хворому. За це відповідає лікар-ендокринолог, а хворий – за те, щоб у нього був належний рівень цукру в крові. Пацієнту треба дотримуватись усіх рекомендацій лікаря, щоб не виникало ускладнень.

– Чи використовується зараз на практиці так званий свинячий інсулін?

– Ні. Він відійшов в історію. Вперше виявленим хворим призначають генно-інженерний інсулін, який, як і людський інсулін, практично доступний кожному пацієнту. Співпраця «лікар – пацієнт» – на все життя, бо цукровий діабет, на жаль, невиліковний. До речі, вже є відповідна постанова Кабміну України про встановлення граничних цін на препарати інсуліну, яка вступає в дію з лютого 2014 року. Тобто всі препарати з однієї групи, скажімо, генно-інженерної, матимуть граничну ціну, затверджену для всієї країни. А вибір інсуліну – прерогатива лікаря, бо, може, в когось є алергійна непереносимість від зміни тих чи інших інсулінів. Він, між іншим, зараз від виробників за якістю, вимогами нічим не відрізняється.

Та чудо-інсуліну, котрий повністю б імітував людський інсулін, який «працює» в нормальних умовах, на жаль, немає.

Коли людина порушує режим харчування, мало рухається, набирає зайву вагу, їсть усе поспіль, то, звичайно, в неї може бути діабет. А коли він ще й неконтрольований, то навіть найкращий інсулін, як не сумно, не може допомогти. Наше завдання – навчити хвору людину наступному: щоб за якістю та тривалістю життя вона не поступалась тій, котра не має цукрового діабету.

– Володимире Івановичу, чи є сьогодні в Україні інсулін у вигляді спреїв?

– Поки що ні. Але про такі дослідження йшлося на останньому конгресі діабетологів Європи, що відбувся в іспанській Барселоні.

Там уже були доповіді щодо використання інгаляційного інсуліну, в капсулах. І обіцяно: в найближчі 5 років такі форми стануть доступними. Принаймні, клінічні випробування зараз уже тривають. Ми в очікуванні того, що будемо мати нові засоби впливу. Дослідження у світі на генному рівні дають надію, що, ймовірно, може бути виліковним і діабет першого типу.

Віталій Ткачук,  "Червоний гірнки".

0 коментарів

Останні записи в блогах