Архіваріус. Ельба: три зустрічі

автор
Записів: 67
Дата запису: 16.12.2013
Комментарів: 0

Не німці напевно, але й не свої. Хто ж тоді? Командири наче по команді підняли біноклі. Постатей у незнайомій формі ставало все більше і більше.

Наші зібрали міцних фізично автоматників, наказали розвідати. Стояв квітень 1945 року. Ніхто не хотів помирати…

Команду очолив гвардії капітан Федір Євтушенко. Воювати почав ще 22 червня 1941 року під Брестом. І ось на Ельбу привів кулеметну роту 175 гвардійського стрілецького полку 58 гвардійської стрілецької дивізії. Бійці просувалися обережно. Ніхто не хотів ризикувати. До кінця війни – один крок. Ось до цієї похмурої ельбівської води. Наші зрозуміли, що на берег висаджуються не гітлерівці. Акуратні хлопці в бриджах.

 – Хто будете?

 – Америка! Юнайтед Стейтс!

 – Так це ж наші – союзники!

У небо злетіли сигнальні ракети. Берег враз наповнився гомінким натовпом. Скільки своїх мешканців поклала матінка Європа, аби дожити до цього дня. Історична подія! 25 квітня 1945 року відбулася зустріч радянських та американських військ на березі річки Ельба поблизу німецького міста Торгау. Через п’ять діб Гітлер розчавить у своєму клятому роті ампулу з отрутою, а есесівець пристрелить його «контрольною» кулею поміж диких диявольських очей. А на момент братання союзників диктатор ще дихав у своєму бункері в центрі палаючого Берліна.

Гвардії капітан Федір Євтушенко широкими, натрудженими війною долонями обіймав тих, хто прибув крізь океан добивати фашизм. Сюди, на берег Ельби, їх привів бравий лейтенант армії США Альберт Котцебу.

 – Дай руку, комраде, – гвардії капітан Євтушенко – сама відвертість.

 – Салют, тобі, союзнику, – додав американський офіцер.

Як і належить знайомим, обнялися. Наче два континенти потиснули один одному руки. Ці два кулаки з’єдналися кілька років тому, аби силою двох материків розбити кляту силу, фашизм. Невідомо, ким став американський лейтенант Котцебу. Гвардії капітан Федір Євтушенко повернувся до Кривого Рогу, де ще в 1939 році здобув освіту техніка-будівельника. Одразу після звільнення влаштувався нормувальником заводу гірничого машинобудування «Комуніст», згодом очолив тут профспілку.

Заради відновлення промисловості України керівники СРСР заснували медаль «За відбудову підприємств чорної металургії Півдня». А кому її вручати, як не таким, як Федір Якович Євтушенко? Трохи пізніше фронтовик стояв біля витоків тресту «Кривбасрудбуд». Практично заново створював галузеву профспілку будівельників Кривбасу. До бойових орденів Федора Яковича додалися трудові – Жовтневої Революції та «Знак Пошани».

Цікаво, що Федір Якович тричі побував на березі німецької Ельби. Там ще у квітні 1945-го вперше зустрівся із американськими союзниками. Про ветерана із Кривого Рогу згадали в 1985 і 1992 роках. Тоді він кинув у води жменю монет, щоб знову опинитися на святому для нього місці. Аби хоч на мить повернутися в молодість. Нехай важку, фронтову, але то його доля. І Федір Якович завжди виходив переможцем. Творець і захисник – на його роду написано.

Володимир Бухтіяров, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах