Архіваріус. За прицілом «сорокоп’ятки»

автор
Записів: 67
Дата запису: 19.11.2013
Комментарів: 0

На те він і Степовий фронт, аби серед степу широкого, що лежав на порозі України, свої полки розгорнув. Окремі з’єднання вже прийняли бойове хрещення ще під час Курської битви.

Хто загинув у боях, хто до інших фронтів переведений. Целіноградець Яків Кисельов ще пороху не нюхав, хоча доводилося з дитинства брати участь у соколиному полюванні. Батько залюбки брав підлітка в ті безкраї, ніколи і ніким не орані казахстанські простори. Та то зовсім не той порох, що на війні.

НА ФОТО: Я.М.Кисельов

Юнак стояв перед кадровиком. Той очима бігав по анкеті. Вісімнадцять років, родом з села Ільїнка Целіноградської області. 5 листопада 1925 року. Із колгоспників. З 1942 року працював у колгоспі «Північний маяк». Звідти в січні 1943 року призваний в армію. За віком Якова на фронт відправити не могли. Військкомат направив його у Ташкентське кулеметно-мінометне училище. Курсанти його призову довчитися не встигли. Вийшли червоноармійцями. Ставка саме посилювала Степовий фронт. Його чекала особлива місія – визволення України.

Яків вважав, що його запишуть у кулеметники, так би мовити, за фахом. Врешті-решт у мінометний розрахунок. Та вийшло інакше. Прямо з маршової роти Кисельова зарахували навідником гармати 280 гвардійського стрілецького полку 92-ї гвардійської стрілецької дивізії. Саме це з’єднання готувалося до кидка за Дніпро. Це має статися в районі с. Куцеволівка. Незабаром цю гармату знімуть з озброєння, але зараз вона ще послужить на плацдармі.

Сильні руки Кисельова та бійців розрахунку Анікєєва, Приходька та Гарифулліна заштовхнули «сорокоп’ятку» у човен, налягли на весла. Гармашам допомагали стрільці з підрозділу гвардії старшого лейтенанта Файзуліна. Каноніри швидко окопалися, здійснили кілька пострілів по ворожому дзоту. Амбразура припинила кидатися свинцем. Піхотинці мали змогу відвоювати у німців ще кілька метрів, палаючого лютим боєм берега. Битва за Дніпро на цій дільниці фронту тривала три доби. Наші відбили атаку гітлерівців, посилену танками. Два з них підбив розрахунок Якова Кисельова. Довго вони чаділи і тому стали орієнтиром для вогню артилерії з лівого берега. Завдяки дивізіонам наших гармат вдалося утриматися на цьому клаптику землі. Вони били прямо на чад від спалених ворожих «пантер». Це потім зарахується особисто гвардії червоноармійцю Кисельову.

Невдовзі 92-га гвардійська вела бої з фашистами в районі села Лихівка. Це тепер П’ятихатський район. Три розрахунки батареї припинили вогонь. Яків Кисельов зрозумів, що гармаші або поранені, або загинули. Він сам залишився біля своєї гармати, а решту артилеристів послав до панорам тих трьох. Читаємо з реляції: «… відбив 3 контратаки танків і піхоти противника». Можна тільки уявити, яку мужність виявляли десантники на дніпровській смузі. Вони врешті-решт виграли час і дочекалися підкріплення. Гвардії червоноармійця Якова Митрофановича Кисельова представили до звання Героя Радянського Союзу. А ось документ суто «криворізький»: то політзведення заступника командира 280 гвардійського стрілецького полку гвардії майора М.С. Рязанцева: «19 лютого 1944 року розрахунок протитанкової гармати Я.Кисельова, коли відбив ворожу контратаку на танконебезпечному напрямку, знищив три німецькі танки і до півтора взводу солдатів. Завдяки сміливим та рішучим діям тов. Кисельова та його підлеглих жорстока ворожа контратака була відбита. Це дало змогу батальйону розгорнутися до бою».

Почався рішучий наступ на Кривий Ріг. У тих боях Яків Кисельов участі вже не брав. Його винесли з позицій з важким пораненням. У шпиталі він довідався і про визволення Кривбасу в цілому, і про те, що йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Звитяжцю випало носити «Золоту Зірку» за № 3474.

Коли повернувся в92-гу гвардійську тепер уже Криворізьку стрілецьку дивізію, був гвардії старшим сержантом, командиром 76-мм гармати 197 гвардійського артполку бив ворога у летючому загоні, що відзначився під час боїв поміж Ясами та Кишиневом. Визволяв Румунію та Болгарію. Герой Радянського Союзу Яків Кисельов пройшов по Красній Площі на Параді Перемоги. Зведений полк 3-го Українського фронту з честю виконав почесну місію.

Після війни Яків Митрофанович закінчив училище та Військово-політичну академію. З армії звільнився полковником у 1967 році. Оселився в Курську, багато років викладав філософію в Курському сільгоспінституті. Російський уряд нагородив фронтовика орденом Дружби. В 2009 році він знову пройшов по Красній Площі. Тепер уже у зведеному полку ветеранів минулої війни.

Володимир Бухтіяров, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах