Бармен має випромінювати позитив, веселощі та поміркованість

кореспондент
Записів: 59
Дата запису: 06.02.2013
Комментарів: 2

Традиційне застілля під ялинкою із незмінними салатом олів’є, підняттям келиха шампанського під вітання Президента, одноманітними телемюзиклами і жартами Задорнова задовольняють не всіх.

Деякий резон у протилежній позиції дійсно присутній, мовляв, навіщо марнувати день, а то й більше, на кухні задля бенкету тривалістю аж одну ніч, якщо можна цей час яскраво провести у розважальному закладі на всьому готовенькому. Клубне життя дедалі стрімкіше входить у вжиток, у його епіцентрі належить бути бармену. Як ніхто інший своєрідність того заняття вивчив засновник школи «Flair bar project» Андрій Кучер.

Про митців  і буфетників

– Андрію, з представником якого схожого фаху ти себе порівняв би?

– Іноді уподібнююсь до викладача гарних манер десь у пансіоні благородних дівиць. Сучасний бармен зобов’язаний передусім досконало володіти тонкощами етикету, оскільки широким масам ці знання доступні обмеженою мірою, ото й доводиться нерідко виступати неформальним лектором із правил світської поведінки. Звісно, мусимо уособлювати позитив, веселощі… І поміркованість!

– Наскільки усталений стереотип (особа за стійкою механічно наливає напої) відірваний від твого бачення професії?

– У кожній справі є ремісники й митці. Озвучений типаж я називаю образом класичної буфетниці радянської доби. Переконаний, успіх у будь-якому починанні досягається за наявності кількох складових. Робота повинна подобатись, не можна силувати себе до чогось тільки через бажання збагатитись матеріально. Усюди необхідно додавати індивідуальну творчу іскру. Ніяк не обійтись без певної саможертовності.

– Якими навиками треба володіти, щоб вирватись із розряду буфетниць?

– Найлаконічніше – сервірування, тримання персоналу і відвідувачів під контролем, психологічне налагодження контакту з клієнтами і вміння їх заспокоїти як у хвилину депресії, так і спонтанного нервового зриву. Само собою, знання коктейльних карт.

Хміль не в моді

– Звідси – детальніше. Взагалі-то, як поставлені особисто твої взаємини з алкоголем?

– Ніхто не повірить, якщо зображатиму із себе затятого поборника тверезості. Не мені аналізувати одвічні традиції піднімати настрій «градусом». Тяжко постійно тримати оборону від настирних пропозицій клієнтів перехилити з ними чарчинку. Єдине, що конструктивне я здатний привнести в таку картину, так це гідну культуру споживання спиртного. Помітив у місті наростаючу модну тенденцію серед молоді стримуватись у споживанні хмільних напоїв.

– Тепер щодо коктейлів. В українців з покоління в покоління передається відраза до змішування різних «зігріваючих» продуктів. У чому сенс відмовлятись від досвіду предків?

– Класичних коктейлів існує близько півсотні, варіацій же – безліч. Суть, знову-таки, у досягненні гармонійного єднання ароматів і смаків спирто­вмісних і безалкогольних інгредієнтів. Пошук необхідного букета залежить від обставин та настрою і бармена, і клієнта. Якось мав справу з трохи нудним відвідувачем, який не відходив від стійки, заважав. І враз просить: «Налий-но, друже, чогось термоядерного!» Змішав йому горілку, абсент, пиво, енергетик і подав як коктейль «Вимикач». Чоловік заспокоївся миттю, хвилин за десять викликав таксі та ретирувався. Наступного вечора ще й товаришів привів на мій «Вимикач».

Бармен мусить усе перекуштувати і залишитись тверезим. Вживаю небагато, та все ж… Тому на вихідних ставлю за мету відпочити від випивки, тоді як у «звичайних» громадян якраз навпаки.

Ефектно, хоч, буває, ризиковано

– Про флейрінг.

– Тут слід повернутись до культури відпочинку і прийнятних меж вживання спиртного. Бармен має організувати цікавий відпочинок, щоб відвідування розважального закладу не звелося до звичайної пиятики. Екзотична подача напоїв, жонглювання посудом, інвентарем є одним з елементів перетворення вільного вечора відвідувачів на яскраву сторінку дозвілля.

– Як довго потрібно набувати вправності?

– Щонайменше два роки, хоча, гадаю, це далеко не головний показник професійності бармена. Мав достатній досвід, щоб відкрити свою школу. Спочатку навчання відбувається зі спеціальними пластиковими пляшками, поступово додається практика в просторі також тренувального бару, далі – усе справжнє. На певному етапі більш-менш вишколений бармен знаходить індивідуальний стиль, у хід ідуть совки для льоду, ложки, подібний реманент. Просто воно не дається.

– Не виникає страху – маніпулювати дорогими елітними напоями, вартістю в півзарплати, адже хиби трапляються і в маститих віртуозів?

– Звісно, ризик присутній завжди, але ефект того вартий. Якщо одночасно працюють двоє-троє спритних барменів, це перетворюється на ексцентричне шоу. Багато хто розповідає, що навіть звичні напої в такій чудернацькій атмосфері набувають неповторного смаку.

У мене супервишукані продукти не псувались від падіння, проте, бувало, в друзки розбивав вітрини. Якось експериментував із вогнем, краплина запаленого віскі ненароком бризнула на пишну зачіску адміністраторки, вона її миттєво струсила – і на рукав стороннього хлопця… Після закінчення зміни мене очікував чек на чималу суму, яку заклад вже сплатив за пропалену одежину. Ще мав клопіт: іскра потрапила на серветку перед красивою дівчиною, вона заверещала, якийсь кавалер вилив на вогник склянку води, але попав на неї, почались пошуки винних, і гасити довелося сам конфлікт, а не мікропожежу.

– Твій фірмовий секрет долати похмілля.

– Знати міру. Читачам улюбленої газети дарую щойно винайдений рецепт нового коктейлю, названого на честь «Червоного гірника». Отже, по 25 грамів абсенту, самбуки (анісовий лікер), «Блю Кюросао» (лікер з ароматом апельсина, гвоздики, кориці, мускатного горіха), сік лимона і банка енергетика. І неодмінний компонент – святковий доброзичливий настрій!

Тарас Затульний, "Червоний гірник". Фото Олександр Портнягін.

 

2 коментаря

Останні записи в блогах