«Червона книга» з рідкісними почуттями та емоціями

блогер
Записів: 6
Дата запису: 28.01.2016
Комментарів: 0

Голос Дмитра Лазуткіна добре відомий шанувальникам великого боксу, адже саме він лунає за кадром боксерських баталій, додаючи більшої емоційності видовищним двобоям.

А мешканці Кривого Рогу, яким не пощастило потрапити до цирку на бій нашого земляка Євгена Хитрова з американцем Джошем Лютераном, могли чути голос коментатора під час он-лайн трансляції цього тріумфального поєдинку, в котрому «Український лев» здобув перемогу нокаутом. Цієї зими голос Дмитра лунав у живу в Кривому Розі, однак це був голос не спортивного коментатора, цього разу це був голос українського письменника Дмитра Лазуткіна.

Дмитро читав вірші, насичені багатою українською лексикою, сповнені живого, кожному зрозумілого гумору, легкої самоіронії, зворушливого ліризму. Кореспондентка «Червоного гірника» відвідала літературний вечір, на котрому письменник презентував свою нову поетичну збірку «Червона книга», та поспілкувалася з автором, який залюбки погодився дати автограф читачам «ЧГ».

– Скажіть, будь ласка, як давно ви пишете і що вам ближче – проза чи поезія?

– Перший мій вірш надрукували, коли мені було 15 років. Тож пишу дуже давно. За цей час вийшло 8 поетичних книг і жодної прозової. Хоча в напрямку прози були окремі спроби. Зокрема, в «Кур’єрі Кривбасу» вийшло друком кілька моїх оповідань. Мені комфортніше в поезії, котра для мене є оптимальним способом самовираження.

– Ви – різностороння особистість. Ким себе більше позиціонуєте – журналістом чи письменником?

– Однозначно письменником! Журналістика для мене – праця, ремесло, котре дозволяє заробити на життя власними здібностями. Я не можу сказати, що сенс мого існування – це реалізація в цій професії. Для мене – це робота.

– Наскільки мені відомо, ви знаєте 4 мови. Чи здійснюєте переклади власних творів для іноземних читачів?

– Здійснював автопереклади з української лише на російську. Я більше довіряю носіям мови. Є багато фахових перекладачів, які зроблять цю роботу краще за мене. Це не завдання письменника – бути перекладачем. Загалом, переклади моїх віршів здійснено більш як на 10 мов. Серед них – на поширені англійську, французьку, німецьку, а також на португальську, грузинську, литовську, словенську… Зазвичай така практика стає можливою завдяки власним знайомствам, оскільки в країні немає державних програм з поширення літератури за кордоном.

– Розкажіть, будь ласка, як саме автор об’єднує вірші в збірку і як з’являється її назва?

– Як і сама поезія, все виникає інтуїтивно. Це не процес, котрий можна запрограмувати. Ти бачиш якийсь внутрішній емоційний сюжет, розумієш, до якого висновку хочеш підштовхнути читача, і відповідно до цього формуєш книжку.

– Зараз ви подорожуєте Україною з презентацією своєї нової поетичної збірки «Червона книга». Яка в неї композиція і чому для неї виникла саме така назва?

– «Червона книга» – це структурована збірка. Вона складається з трьох розділів. До першого входять вірші, котрі написані на основі вражень, що з’явилися в мене після поїздок у якості арт-волонтера в зону АТО. Разом із друзями, письменниками й музикантами, також привозили допомогу (теплі речі й продукти харчування) та якісні українські книжки у місцеві й шкільні бібліотеки. Другий розділ «Червоної книги» – раніше написані мною тексти з пророчими мотивами, в яких передчуття ситуації, в котрій два останні роки живе Україна. Третій – інтимна лірика крізь призму сучасного світу, який накладає на кожного свій відбиток, зникають почуття, змінюються внутрішні переконання. Саме тому й виникла така назва – «Червона книга». В ній ідеться не про тварин і рослини, а про ті почуття та емоції, які знаходяться на межі зникнення. Та й червоний колір дуже символічний – колір крові й агресії, експресії та кохання.

– У збірці є декілька графічних ілюстрацій. Хто їх виконував?

– Малюнки авторства Ярини Саєнко. Це вже друга наша спільна робота. Першу можна побачити у збірці «Колядки і вальси». Вона добре знає мою творчість і відчуває кожне слово. Ілюстрації живуть своїм окремим життям, але вони разом з поезіями створюють певну гармонію в просторі між аркушами та обкладинкою.

– Чи добре знайоме вам наше місто?

– Як письменник, що виступає з читанням віршів, я в Кривому Розі вперше. А взагалі вже бував тут до цього дня. Одного разу – як спортивний журналіст на чемпіонаті України з боксу, а другий – як коментатор вечора великого боксу за участю вашого відомого земляка Євгена Хитрова. Маю чимало друзів зі спортивного клубу «Барс». Взагалі, більше знаю Кривий Ріг зі спортивного та індустріального боку.

– Як ви вважаєте, чи легко в сучасному світі бути письменником?

– Письменник – людина, головний інструмент якої – слово, тому саме словом вона може донести власні відчуття та бачення. Не варто нехтувати такою можливістю й безцінним даром. Бути письменником – це найменш очевидний шлях, щоб прославитися, заробити й реалізуватися. Та й не кожному такий спосіб життя підходить. Але якось так випало мені… Я був би, напевно, не собою, не Дмитром Лазуткіним, якби не написав тих творів, що вийшли з-під мого пера. Це означає, що я роблю справу, заради якої прийшов у цей світ. Саме цю діяльність вважаю головною в моєму житті.

– Кожен має своє джерело натхнення. Скажіть, що надихає вас?

– Мене надихають різні життєві ситуації, котрі несподіваним чином можуть увійти в літературу. А також мене надихають жінки, заради яких я здебільшого й пишу. Взагалі, у світі все робиться чоловіками заради жінок.

– Наскільки потрібні й важливі в наш час літературні мандрівки письменників містами України?

– Всі письменники – різні. Хтось – екстраверт, хтось – інтроверт, тому одні готові до спілкування з публікою, а інші потребують до себе трепетного ставлення. Усе це – індивідуально. Особисто мені подорожі подобаються. Аудиторія всюди різна й незбагненна. Я радий приїжджати в нові міста, бачити нових людей та знаходити щось спільне між нами.

  • Дмитро Лазуткін – український письменник, журналіст, спортивний коментатор. Народився в Києві 1978 року. Отримав освіту інженера-металурга та журналіста. Автор поетичних книг: «Дахи» (2003), «Солодощі для плазунів» (2005), «Паприка грез» (2006), «Набиті травою священні корови» (2006), «Бензин» (2008), «Добрі пісні про поганих дівчат» (2012), «Колядки і вальси» (2014), «Червона книга» (2015). Лауреат літературних премій: «Смолоскип», «Гранослов», «Культреванш», «Літературний Олімп»… Президент «Клубу бойових митців». Учасник багатьох міжнародних літературних фестивалів. Зокрема, у Мінську на фестивалі «Порядок слів» здобув титул Короля поетів. Працював спортивним оглядачем на Олімпійських іграх у Пекіні, Лондоні та Ванкувері. Коментує великий бокс на одному з телеканалів. Володар чорного пояса з кемпо-карате (1-й дан). Майстер спорту з ушу-саньда. Переможець Кубка Європи з елітних боїв, чемпіон України з козацького двобою, бронзовий призер Кубка світу з кікбоксингу та кік-джитсу.

     

Ольга Миза, "Червоний гірник"

0 коментарів

Останні записи в блогах