До роздумів. Продам Батьківщину за 10 гривень!

автор
Записів: 86
Дата запису: 14.05.2014
Комментарів: 0

Події останніх місяців яскраво показали, що насправді все залежить від нас самих. Пам'ятаєте, як у Цоя: «Все знаходиться в нас!» Буремні місяці засвідчили, наскільки кожен з нас любить землю, на якій живе, в якій мірі прагне покращити життя своєї держави і підняти його до вищого цивілізаційного рівня. Не будемо торкатися вищих ешелонів влади чи високих матерій, і так маємо вдосталь приводів філософствувати та дискутувати на кухнях. Тож ні слова про політиків та олігархів. Почнемо з себе, звичайних смертних, та з дрібниць, із яких, власне, й складається наше життя.

Епізод перший: ранковий маршрут №27

Переповнена зранку маршрутка всю дорогу слухає гучні й напружені перемовини водія, який «висить» на мобільному, з’ясовуючи, хто й коли з конкурентів обігнав його, а хто вирушив на 3 хвилини раніше вказаного часу. Чим далі, тим все більше нервує. На зупинці в районі Соцміста збудження шофера сягає апогею – він прожогом вискакує з маршрутки, забувши відчинити пасажирам двері, і кидається до сусіднього авто. Виволікши звідти водія, починає штурханину. Обоє вистрибують на дорогу, зчинивши галас і перекривши рух іншим транспортним засобам. Зачинений у маршрутці народ, який поспішає на роботу, теж починає нервувати. Нарешті повернувшись на місце, водій випускає людей, а принагідно ще й пар – голосною лайкою і скаргами на конкурента. Далі рвучко тисне педаль газу, шарпаючи маршрутку і додаючи порцію напруги у без того стривожені душі пасажирів...

Епізод другий: ранковий маршрут №210

І, здавалося б, нічого незвичайного, маршрут як маршрут. Водій чемний і люди приязні. За хвилину, оббігши поглядом крісла, раптом помічаєш, що всі вони затягнуті у новенькі жовто-блакитні чохли. Не думаю, що це випадковість. Комусь, може, й байдуже, а комусь від тієї жовто-блакитної гами якось одразу теплішає на душі...

Епізод третій: налітай, триколор розбирай!

У переході на 95-му кварталі триває жвавий продаж символіки – Кривий Ріг мітингує на підтримку цілісності України. Купую два державні прапори і помічаю поряд з ними в куточку російські триколори.

– А чому ви продаєте в Україні символіку країни-агресора, яка прийшла на нашу землю зі зброєю? – вмикаючи диктофон, питаю продавця.

Театрально закотивши очі та зверхньо спльовуючи у мій бік, вона похапцем ховає їх під прилавок. Впевнена – щоби знову дістати, коли піде прискіпливий журналіст. Бо ж яка їй різниця, чий прапор? Аби гендель не пропав, поки попит є. Той мізерний, але реальний заробіток у 10 гривень для неї (чи то для власника ятки) куди дорожчий за якесь абстрактне поняття Вітчизна (!?) Чи то прапором торгує, чи сумлінням?

Епізод четвертий: прапор над селищем

Поблизу Чорногорки притулилось невеличке селище ім. Шевченка. Таке собі інтернаціональне: українці, росіяни, вірмени, киргизи. Але днями, прогулюючись уздовж його вуличок, угледіла примітну картинку: над скромною хатинкою на високому флагштоку гордо здіймається жовто-блакитний стяг...

У чому ж, скажете, зв’язок між епізодами? Гадаю, в совісті людській. Бо ж Батьківщина для людини починається не з патріотичних гасел та мітингів, а з отаких дрібниць та природних реакцій. Хтось у важкий для країни час переймається її долею, висловлюючи свою громадянську позицію, перераховуючи кошти на утримання армії, вступаючи до лав Національної гвардії. А хтось за 30 срібляників торгує своєю землею, шматуючи її на частини та віддаючи ворогу на поталу. А з чого для вас починається Батьківщина? Визначайте для себе самі...

Тетяна Дрєєва, "Червоний гірник"

 

0 коментарів

Останні записи в блогах