Доля міста — історія газети: 1997 рік

блогер
Записів: 9
Дата запису: 05.08.2014
Комментарів: 0

Шановні читачі! Ми продовжуємо відлік часу до 90-річчя «Червоного гірника», яке святкуватимемо 7 грудня 2014 року. Цьогоріч отримуєте чимало приємних сюрпризів, серед яких – ретроспективна рубрика «Про це писав «Червоний гірник». Сьогодні до вашої уваги – рік 1997.

Місто — гірнику, науковцю, педагогу

Наприкінці березня місто вшанувало патріарха гірничої науки, академіка Національної академії наук України, лауреата Державних премій Георгія Малахова. Йому виповнилося дев’яносто років. У просторій залі Академії гірничих наук привітати ювіляра зібралися друзі та учні. А таких було чималенько — на його книгах виховувались кілька поколінь гірничих інженерів-підземників. За період його керівництва, в Криворізькому гірничорудному інституті відкрито нові факультети, суттєво збільшилась кількість студентів, які навчаються у виші.

Заслуги Георгія Михайловича високо оцінені: йому вручено медаль і диплом Почесного громадянина Кривого Рогу. Серед тих, хто надіслав вітання ювіляру, — прем’єр-міністр України та президент НАН України.

Сходження на Олімп науки

На початку вересня технічний університет приймає гостей з усього колишнього Союзу.

Привід – відмінний: ювілей навчального закладу. КТУ виповнилося 75 років. За ці роки він дав путівку в життя півсотні тисяч висококваліфікованих інженерів. Мало який з вишів України має таку багату історію та традиції. І всі ці роки він по праву вважається провідним у гірничодобувній галузі. Його знають у всьому світі.

Наша людина у Нью-Йорку

16 вересня головуючим на 52-й сесії Генеральної Асамблеї ООН обраний представник молодої української держави, виходець із Кривого Рогу Геннадій Удовенко.

Тепер через цю неординарну в дипломатичних колах постать світ ще більше пізнає Україну. До речі, Удовенко не новачок для ООН: протягом чотирьох років – з 1988 по 1992 він представляв у цій організації нашу країну. В своїй інавгураційній промові Геннадій Йосипович, погодившись з критикою, що пролунала в залі, зазначив: «Вона буде сприяти реформам в організації, яка залишається унікальним механізмом для вирішення насущних проблем планети».

«Червоний гірник» детально розповів про цього неординарного земляка, який діяв за принципом: «Життя людині дане в кредит, і його треба повертати».

Вперед, політспартакіада!

Чудова традиція існувала в стародавній Елладі: коли проводились олімпіади, повсюдно припинялись війни, вся країна в цей час жила без чвар та розбрату, в мирі та злагоді. Ось би й нам цьому повчитися!

Цього року в Кривому Розі постаралися перевести політичні протистояння в спортивні пристрасті. Одним з ініціаторів доброї справи виступила і наша газета. З ініціативи координаційної ради голів міськкомів профспілок, міського спорттовариства профспілок «Україна» та редакції «Червоного гірника» вирішено вперше в Україні провести загальноміську спартакіаду, в якій, крім команд профспілок, змагатимуться представники політичних партій, рухів та громадських організацій. Головою оргкомітету спартакіади обрано голову профспілки металургів та гірників Анатолія Макаренка.

«Бурий ведмідь» Криворіжжя

Сьогодні згадка про місцеве пиво викликає здивування у молодих шанувальників цього пінного напою. Колись же криворізький пивзавод дивував і новими сортами своєї продукції.

У квітні 1997-го «Червоний гірник» повідомив про те, що на промисловий потік нарешті можна поставити випуск нового сорту пива «Бурий ведмідь». Цю марку розробили фахівці заводу. Апробацію вона пройшла ще наприкінці минулого року, зупинка була лише за етикетками. Навесні підприємство їх отримало. До речі, в розробці варіантів брали участь дизайнери та поліграфісти Львова. Чому пиво отримало таку назву – «Бурий ведмідь», не повідомляється.

Ровесник першої домни

Несподівана поява «свіжих» рейок на привокзальній площі здивувала багатьох мешканців міста та його гостей. Утім, все з’ясувалося досить швидко: влітку Кривий Ріг обзавівся ще одним своїм символом – на тій самій площі біля головних залізничних воріт міста встановили на вічну стоянку паровоз «Ем 733-69». Він ровесник першої домни «Криворіжсталі», перший гудок дав у 1934 році. То був перший серійний вітчизняний тип локомотивів. Тому, коли виникла ідея підняти трударя залізничних магістралей на п’єдестал, обрали саме його.

Відкрили пам’ятник на День залізничника, котрий у ті часи відзначали першої неділі серпня.

Утамуй свої печалі


За всю історію Кривого Рогу тут монастирів не було. Не було аж до 1997 року. З цього часу бере відлік існування Свято-Покровський жіночий монастир.

Примітна нині, його споруда тоді мала зовсім інший вигляд: під обитель черниць виділили колишній дитячий садочок, що припинив існування з відомих демографічних причин. Будівлі, розташованій неподалік 173-го кварталу, – чверть століття. Умови, м’яко кажучи, далекі від комфорту: заржавів водогін, тече дах, виходить з ладу каналізація.

Кореспонденти «Червоного гірника» в монастирі побували через місяць після його заснування. На той час тут жили та порядкували з десятеро черниць. Серед послушниць уже є й місцеві мешканки. Опікується цим господарством ігуменя мати Єлизавета.

У матросів – криворізькі тили

Народ і армія – єдині. Для криворіжців це не просто лозунг. У числі підшефних міста з літа цього року – в/ч А-4374. Частина ця специфічна: хоч і належить до військово-морських сил України, але розташована досить далеко від морського узбережжя. Точніше кажучи, в Кримських горах, де в оточенні лісів служать моряки. Влітку в них у гостях побувала делегація з Кривого Рогу. Серед тих, хто приїхав, – і журналіст «Червоного гірника».

Як виявилось, таких частин, як ця підшефна, в колишньому Радянському Союзі було лише дві. «Без нашого забезпечення практично жоден корабель не може вийти в море. Ми тримаємо стійкий зв’язок з кораблями і підводними човнами в Чорному, Середземному морях, Атлантичному та Індійському океанах», – розповів криворіжцям командир частини Ігор Карапиш.

Взялися за палац

Унікальна споруда народжується на пустирі між будівлями міськвиконкому й технічного університету. Фундамент цього довгобуду було закладено з десяток років тому. Виросли стіни, і на цьому все... завмерло. Часи такі були – на завершення не стало коштів.

Хто знає, як би воно повернулося, але на споруду звернув увагу технічний університет. Вирішили власними силами завершити розпочате, створивши тут Палац молоді і студентів. Долучилися до підтримки чудової ідеї й будівельні трести та гірничо-збагачувальні комбінати. Тобто, йшлося про справжню народну будову. Але, зауважимо, роль будівельників взяли на себе студенти та викладачі майже всіх факультетів.

...І подарували місту свято!

Збулась нарешті мрія ентузіастів – у Кривому Розі почав діяти сучасний автомототрек. У рекордно короткий строк біля шахти «Артема-2» в Саксаганському районі виросла чудова арена для тренувань і змагань з технічних видів спорту.

Відкривали її у День автомобіліста. Першим зробив коло на трасі за кермом гоночного автомобіля міський голова Юрій Любоненко. Після чого загули мотори і на старт виїхали автогонщики з Києва, Донецька, Чернівців, Кременчука, Харкова, Кіровограда, Одеси, Запоріжжя та Кривого Рогу. За спортивним святом спостерігали, тільки уявіть, близько п’ятнадцяти тисяч чоловік. Їх не злякали ні дощ, ні перші осінні заморозки. І недаремно – побачене надовго залишиться в пам’яті глядачів.

Володимир Скіданов, "Червоний гірник".

 

0 коментарів

Останні записи в блогах