Доля міста — історія газети: 1998 рік

блогер
Записів: 9
Дата запису: 17.07.2014
Комментарів: 0

Продовжуємо літопис «Червоного гірника», котрий у кінці нинішнього року святкуватиме свою славну дату — 90-річчя. Сьогодні пропонуємо читачам згадати основні події, котрі трапились у місті в 1998 році.

Рік 1998-й був для промислового Кривбасу доволі непростим. Постало питання про закриття одного з його підземних рудників — рудоуправління імені Кірова. Лихоманить «Констар»: біля його стін збираються на мітинги трудівники, вимагаючи роботи та зарплати. Надзвичайно скрутне становище склалося на гіганті металургії - «Криворіжсталі». Ситуація в регіоні кризова.

І саме наше місто виступило локомотивом створення нових умов для діяльності підприємств металургійної та гірничодобувної промисловості, що поступово стали основою ряду урядових документів, прийнятих для стабілізації соціально-економічного стану Криворізького залізорудного басейну, а в подальшому - пакета документів по еколого-економічному експерименту в містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь та Запоріжжя.

Вибори-1998

Виборчий процес закінчився наприкінці березня. У підсумку городяни знов підтвердили високий рейтинг довіри до тодішнього міського голови Юрія Любоненка, переобравши його на цю високу посаду на наступний термін.

Водночас обрали представників Кривбасу до Верховної Ради України. Місто представлятимуть у найвищому законодавчому зібранні країни Вадим Гуров, Валерій Штепа, Володимир Пустовойтов та Олександр Черничко. Троє останніх – з КПУ, обираються до Верховної Ради вперше.

Лауреати Державної премії

Напередодні нового року з Києва надійшла радісна звістка — семеро криворізьких науковців та виробничників удостоєні Державної премії України за 1997 рік у галузі науки і техніки. Тема роботи, що пов’язана з вибуховою технологією, має не лише надзвичайний економічний, але й екологічний ефект, забезпечуючи зменшення у два-три рази кількості пилогазових сполук під час масового застосування вибухівки при вибухах у кар’єрах.

У числі лауреатів - Юрій Вілкул, Володимир Перегудов, Юрій Мец, Павло Федоренко, Сергій Шевченко, Євген Биков та Володимир Борисов.

Маємо герб міста

Нині ми вже звикли до зображення, що символізує наше місто. Тоді ж, у 1998-му, воно лише остаточно вималювалось. У січні «Червоний гірник» повідомив: шість варіантів герба Кривого Рогу надіслано на експертизу до Українського геральдичного товариства. А вже у червні прийнято рішення про символи міста (у їхньому числі й, звісно, герб) і те, де вони можуть використовуватись.

Крамаренківська Америка

Недаремно кажуть: нашого квіту по всьому світу. І до того ж, на визначних для світової спільноти посадах. Як-от Геннадій Удовенко, котрий на той час головував на сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Восени у нього в гостях, у Нью-Йорку, побував один із найзавзятіших червоногірничан - Микола Крамаренко. Про свою поїздку за океан він повідав пізніше читачам газети.

До речі, Геннадій Йосипович не забарився з візитом у відповідь. Уже в ранзі голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України він побував у Кривому Розі. Із земляками Геннадій Удовенко провів щонайменше десять плідних зустрічей, повідомив «Червоний гірник».

Автопробіг побратимів

Тисячі кілометрів – не відстань для побратимів. Це підтвердили того року представники Нижнього Тагілу. З цього уральського міста 2 травня стартував автопробіг, що подолав три з половиною тисячі кілометрів з факелом дружби. Його було запалено від вогню 3-ї доменної печі меткомбінату, спорудженого за участю криворіжців у далекі воєнні роки.

7 травня факел доставила в Кривий Ріг делегація міста-побратима. Гостей зустрічали традиційним хлібом-сіллю. Від уральського вогню було запалено факели пам’яті на меморіалі Слави. До речі, одним з учасників автопробігу став і відомий червоногірничанський журналіст Володимир Бухтіяров.

Велосипедний маршрут на Урал

Влітку криворіжці підготували достойну відповідь тагільчанам-автомобілістам. Щоправда, наші коні хоч і були залізними, але, як би зараз сказали, екологічно чистими. У липні з Кривого Рогу до Нижнього Тагілу стартували два наші велосипедисти — 30-річний Володимир Петров та 69-річний Валерій Баликов. За два місяці у рамках велопробігу країнами СНД звитяжці подолали майже 6500 кілометрів.

Синиця ніколи не був «у руці»

Криворіжжя багате талантами. Один з тих, хто прославив його, — Григорій Синиця. Художник-монументаліст, лауреат Шевченківської премії, заслужений художник України хоч і народився в Одесі, але, здається, все своє творче життя поєднав з містом металургів та гірників. У 1998-му йому повинно було б виповнитися 90 років. У травні, на знак пошани до великого таланту майстра, на фасаді будинку №13 по проспекту Гагаріна, де він мешкав, відкрито меморіальну дошку.

Поруч з Яковом Вєсніком

Керівник будівництва нинішнього металургійного гіганта Яков Вєснік – людина легендарна. Про нього нагадує не лише споруджений комбінат, але й пам’ятник на першій дільниці. Це зараз нагадує, а тоді, в 1998 році, заслужений художник України, скульптор Олександр Васякін тільки-но приступив до створення образу керівника будівництва «Криворіжсталі».

Щаслива ракетка Бондаренко

Це зараз сестри Бондаренко — відомі майстри. Тоді ж вони тільки починали свій спортивний шлях. І одним з досягнень на ньому стала перемога Олени Бондаренко (у віковій категорії до 14 років) на 26-му тенісному турнірі пам’яті героїв-льотчиків, братів Глинок.

До речі, у командному підсумку криворіжці виявились найкращими. А всього в турнірі взяло участь близько 15 команд з України та Росії.

Культурний десант Тагілу

Сьогоднішні події, певно, дещо мілітаризували слово «десант». Але ж воно має не лише військове тлумачення, що і підтвердили тагільчани, висадивши творчий десант на криворізьку землю. У рамках Днів культури міста-побратима городян порадували своїми виступами оркестр «Тагільські гармоніки» і драматичний театр імені Д. Маміна-Сибіряка.

Володимир Скіданов, "Червоний гірник".

 

0 коментарів

Останні записи в блогах