Доля міста – історія газети: 2003 рік

завідувач відділу медицини і спорту
Записів: 52
Дата запису: 08.05.2014
Комментарів: 0

Шановні читачі! Ми продовжуємо відлік часу до 90-річчя «Червоного гірника», яке святкуватимемо 7 грудня 2014 року. Цьогоріч отримуєте чимало приємних сюрпризів, серед яких – ретроспективна рубрика «Про це писав «Червоний гірник». Сьогодні до вашої уваги – рік 2003.

Родина Кулібіних росте

Криворізький раціоналізатор Сергій Миколайович Вербицький сконструював чудо-пічку «Кулібін», яку можна топити чим завгодно, навіть соломою та сміттям. А тепла вона давала стільки, наче в ній прогоріло вугілля. Винахідник її сконструював для власних потреб, щоб «дешево й сердито» обігрівати взимку приміщення столярної майстерні. А потім зрозумів, що його «Кулібін» може обігрівати багатьох людей, відірваних із різних причин від газо- та електропостачання. Вербицький запатентував свою раціоналізацію, здобув добру репутацію в Україні. Земляк, до речі, розробив кілька інших модифікацій. Модель «Кулібін-2» не тільки обігрівала людей, на ній можна було готувати їжу. Плюс до цього, винайшов пічку, яка працювала лише на кам’яному вугіллі. Відтак, земляк-раціоналізатор, запатентувавши раціоналізацію, отримує замовлення з-за кордону.

Як Маслаченко виручив Єльцина

Відомий голкіпер-земляк поділився на шпальтах «Червоного гірника» тим, як він виручив першого президента РФ, на його ж прохання. Грали на московському стадіоні «Лужники» між собою футбольні команди мерії Москви та уряду Росії. В команді уряду «вибили» воротаря і запросили поставити в «рамку» Володимира Маслаченка. Особисто звернувся до нашого земляка Б.Єльцин. Та заслужений майстер спорту СРСР відповів: «Це нечесно, бо ж підстава!» Перший президент Російської Федерації був невгамовним: «Тоді я призначаю тебе міністром спорту!»

Звичайно, В.Маслаченко відіграв на «нуль» ту зустріч, не пропустивши жодного м’яча у свої ворота. Та від посади відмовився. А ось Борис Єльцин був дуже задоволений, бо команда уряду Росії тоді перемогла.

Уперше на руднику

95-річний криворіжець Тимофій Гаврилович Приходько в добірці «Ріднокраю» (котру вела червоногірничанка Тетяна Воронова, Почесний громадянин Кривого Рогу) поділився враженнями. Зокрема, про те, як він ще в 1914 році вперше відвідав рудники, котрі знаходились недалеко від Веселих Тернів (це два великі - Калачевського та Харина, а між ними – рудник Острівецьких заводів). Тоді Т.Приходьку було 6 років, тож його хлопчачі враження дуже емоційні. Особливо про те, як гірники вивозять руду кіньми з погоничем. Тут же – розповідь про будинки криворізького архітектора «Кривбаспроекту» Івана Стативи (1886-1964), який залишив по собі красиві, зручні будинки, знайомі цілим поколінням городян. Один із них звели ще до війни для сімей тих офіцерів дивізій, чиї штаби стояли в Кривому Розі (спочатку 41-ої, а потім – 147-ої). За фашистської окупації міста в будинку відкрили німецький шпиталь. По визволенню й відбудові гірничорудного краю тут, у Центрально-Міському районі, були органи влади - міськком партії, міськвиконком.

У свої 70 художник став матросом

Криворізький художник Дмитро Костянтинович Грибок у місті людина популярна. А після публікацій у «Фактах» про те, як він, сімдесятирічний, побував у ролі матроса-весляра на унікальній козацькій чайці «Богун», його ще й запитували: «Дмитре, ти що, Кривий Ріг уже на Київ поміняв?» «Та ні, - відмахувався , - то просто мене нарекли «київським художником». Куди тільки мене не заносить цікавість, та завжди повертають у свій криворізький дім, у свою майстерню. Щодо походу на судні «Богун»: це за маршрутом чорноморських козаків, які 210 років тому за наказом Катерини ll переселялись на Кубань. «Богун» пройшов водним шляхом близько 1500 кілометрів у літню спеку. Я відчув себе козаком, так би мовити, зсередини. Це важливий момент для художника, бо я збираюсь написати кілька картин, пов’язаних із історією нашого вітчизняного козацтва».

Місто будується – значить, живе

На будмайданчику по вулиці Гутовського, 83, 84 кипить робота. Дві чотирнадцятиповерхівки на 55 квартир кожна впорядковують для трудівників «Криворіжсталі» будівельники СУ-1 ЗАТ «Криворіжаглобуд».
- Будинки вже підготовлено під ключ, - говорить головний інженер СУ-1 Володимир Тесленко. - Майбутні новосели, сподіваємось, оцінять нашу роботу, квартири в нових будинках оснащені лічильниками електроенергії, холодною і гарячою водою. Сантехроботи виконує госпрозрахункова дільниця «Криворіжаглобуду». У кожній квартирі є ванна кімната, санвузол, кухня – все обладнано європлиткою, встановлено пластикові вікна.

Жила в гуртожитку на Гданцівці

Наша газета проводила фотоконкурс для городян «Це наша з тобою біографія». Першою відгукнулась наша читачка, мешканка вулиці Нижньотагільської Валентина Спас-Богданчик, котру конкурс дуже схвилював.
– Цілу ніч я не могла заснути, все гортала старий альбом, - написала вона в листі до редакції. – Згадала, як познайомилась із «Червоним гірником» ще в січні 1968 року, коли працювала муляром і жила в 11 гуртожитку, була членом його ради. Розносила газети та журнали, робила підшивки у червоному кутку. З того часу з «Гірничком» не розлучаюсь. А ще якось склалися вірші: «Дивлюсь на фото й згадую минуле, як хочеться зустрітися з усіма. Літа так швидко крилами змахнули. І певно, декого на світі вже нема. Як добре, що «Гірник» зігрів всю душу, гортаючи альбоми цілу ніч, я серцем молодіти знову мушу. Неначе років сорок знято з пліч».

Ботанічний сад – перлина Криворіжжя

Околиця міста. Тернівський район, мікрорайон Даманський, вулиця Маршака, 50. Тут, у весняному, березовому гаю Криворізького ботанічного саду Національної академії наук України, особливо відчуваєш, як після зимової сплячки пробуджується природа. З небесної височіні ласкаво світить сонце, повітря аж дзвенить. Дихається легко. У пам'яті мимоволі зринає пушкінське: «Улыбкой ясною природа сквозь сон встречает утро года!» Тут буяє близько 900 тропічних і субтропічних рослин – справжній квітучий рай.

Оновлюється найбільша домна

На Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» триває реалізація довгострокової програми оновлення основних фондів. Торік на це було спрямовано 770 мільйонів гривень, у нинішньому передбачається витратити майже мільярд гривень. Генеральний директор «Криворіжсталі» Анатолій Сокуренко переконаний: технічне переоснащення – стратегічна лінія розвитку підприємства. Це стосується практично кожного об’єкта, і зокрема – найбільшої доменної печі № 9! На «дев'ятці» застосовуються сучасні автоматизовані системи управління та контролю за технологічним процесом. Вартість капітального ремонту домни – близько 300 мільйонів гривень. На оновленні печі працюють понад 3,5 тисячі чоловік.

Вдячно і довго

Плине час. Міцними стали дерева в редакційному червоногірничанському садку. Так само, як тоді, коли саджав їх Василь Петрович Коваленко, буяють квіти. І узорчаста тінь дерев,і квіти – жива пам'ять про нашого колегу, якого не стало рівно десять років тому. Його раптова смерть глибоким болем торкнулась тоді сердець колег-журналістів, її відчули ті читачі «ЧГ», які несли до нього, завідуючого відділом листів, свої скарги, пропозиції, тривоги чи образи. На своїй клопітній посаді Василь Петрович знаходив час і для поетичних вправ. Був пошуковцем знаменитих наших краян. Деякі його вірші про Кривий Ріг стали піснями. По праву на першій дільниці за поданням міської організації Національної спілки журналістів України кілька літ тому встановлено пам’ятну дошку на згадку про людину, котру криворізька спільнота журналістів і читачі «ЧГ» будуть пам’ятати вдячно і довго.

Віталій Ткачук, "Червоний гірник".

 

0 коментарів

Останні записи в блогах