Концерт. У саду божественних пісень

admin
Записів: 31
Дата запису: 29.05.2014
Комментарів: 0

Вони визнані кращими на фестивалях «Червона рута», «Доля», «Мелодія» та багатьох інших. Цей гурт вперше за час існування Міжнародного фестивалю акапельного співу «Vokal total» у Мюнхені представляв Східну Європу. Саме їм випала честь презентувати українську культуру депутатам Європейської Комісії у Брюсселі. Співаки удостоєні Національної премії України імені Тараса Шевченка. Днями ці зірки засяяли на творчому небосхилі Криворіжжя. З програмою «Лучшее!» до нашого міста завітала вокальна формація «Піккардійська терція».

Нічого зайвого: лише сцена і шестеро володарів дивовижних голосів. А зала вже аплодує, просячи почати такий очікуваний концерт. Сподівання виправдовуються вже з першої композиції – «Сад ангельських пісень». Слухач одразу переноситься в той дивовижний сад, де панує чарівна музика, де буденне втрачає свою владу. І зараз не існує нічого, окрім музики.

Від цих елегантних хлопців неможливо відвести очей. Вони просто випромінюють магію: їхні пісні, манера триматись на сцені, спілкування з глядачем – усе наділене особливим магнетизмом і шармом.

Було і кілька правил поведінки на концерті, які озвучив один із виконавців, Володимир Якимець. По-перше, жодних правил, по-друге, танцюють і співають усі, по-третє (і це найважливіше) – дивіться пункт перший. Ще чимало дотепів лунало зі сцени.

Драйвові, ліричні, романтичні, патріотичні пісні подарували вокалісти криворіжцям. А коли зазвучали перші ноти композиції «Гей, пливе кача», зала підвелася. Городяни засвідчили свою єдинодушну повагу тим, хто поліг цієї зими на київських вулицях...

Глядачі не стримували свого захоплення виступом секстету і після кожної пісні щедро купали виконавців в оплесках.

По завершенні концерту від імені колективу з журналістами «Червоного гірника» поспілкувався Володимир Якимець.

Пане Володимире, сьогодні ви вперше у Кривому Розі. Чому вирішила завітати до нас?

– Якщо була б можливість, ми б приїхали до вас ще на першому році свого існування. Організація концертів – досить тривалий і затратний процес. Це не так легко, як може здатися на перший погляд. Слава Богу, що за 22 роки приїхали. Ми відкрили для себе ще одне місто, котре для нас буде як наш рідний Львів.

Як обирався репертуар для концерту?

– Ми самі визначали, що будемо виконувати. Програму поділено приблизно на три частини. Перша – відомі, популярні пісні. Друга складається з фольклору, бо ми, на жаль, не так часто його виконуємо. А в третій частині звучать зовсім нові пісні, які ми готуємо до виходу в наступному альбомі. Це зроблено для того, щоб люди бачили: ми не стоїмо на місці, а завжди приїздимо з новою програмою. У цьому концерті ми виконали не все, що хотіли б. На сцені ми пообіцяли приїздити до вас раз на півроку, тож матимемо можливість показувати інші свої надбання.

У чому вбачаєте секрет свого успіху?

– Думаю, перш за все, у щирості та відсутності фонограм: люди бачать, які ми є насправді. А по-друге, наше творче кредо – не стояти на місці, завжди шукати щось нове.

Зараз гостро постає питання Сходу і Заходу. Чи не було у зв’язку з цим сумнівів стосовно концерту в нашому місті?

– Знаєте, ми їхали до Сингапуру і не боялися. То що ж ми боятимемося власної країни? Ми не приїхали з автоматами, якимось лозунгами. Ми не підтримуємо жодну партію чи політичного лідера. Ми приїхали поспілкуватись. А тим більше, концерти було заплановано задовго до цих сумних подій. Звичайно, ситуація в країні важка. Треба робити все, щоб Україна залишилася єдиною. З іншого боку, людям потрібно давати промінь надії, показувати світло в кінці тунелю. Не можна постійно дивитись новини, де суцільний негатив. Людина стає агресивною та цинічною. Так не можна, бо українцям не властиві ці риси. Тож сьогоднішня наша зустріч – знайомство Львова з Кривим Рогом.

Що в найближчих ваших планах?

– Маємо тур до Канади. Зазвичай говоримо про ті речі, які на 70% уже готові. Тому точно можу сказати, що 28 листопада відбудеться концерт у Жовтневому палаці в Києві. Принагідно запрошуємо криворіжців завітати на нього.

Хто найчастіше приходить на ваші закордонні концерти?

– Якщо брати до уваги Америку і Канаду, то це, звісно, діаспора. Якщо скажуть, що там були американці, повірте мені, це не так. І це логічно, адже там є свої артисти, котрі прагнуть опинитися на великій сцені. Хтось прийде дивитись на «Піккардійську терцію», хоч якою б геніальною вона не була? Але ми не ділимо публіку на нашу і не нашу. Немає поганих глядачів, є погані виконавці. Якщо публіка не сприймає артиста, значить проблема в ньому.

Поведінка на сцені – частина образу?

– Та ви що! Ми на сцені природні. У нас навіть немає ніяких запланованих рухів. Усе абсолютно спонтанно. Я завжди казав: якщо хочете знати, чим живе «Піккардійська терція», про що вона думає, які в неї переживання, – слухайте її музику, там ви почуєте все, що хочете про нас знати...

І ми слухаємо, насолоджуємось, знаходимо відповіді, чекаючи на повернення до Кривого Рогу цієї легенди музичного світу.

Дар’я Ворона, "Червоний гірник". Фото Дмитра Любченка

 

0 коментарів

Останні записи в блогах