Навіть якщо хочеш залишитись на місці – зростай!

блогер
Записів: 8
Дата запису: 25.04.2014
Комментарів: 0

Довічна тема стосунків між чоловіками та жінками, побудови взаємовідносин у сім’ї, правильно обраного стилю поведінки та розподілу сімейних ролей зараз актуальна, як ніколи. Останнім часом до мене звернулося багато людей з сімейними проблемами, конфліктними ситуаціями, сімейними кризами. Переважно жінки. Такі різні за зовнішністю, віком, статусом, освітою, вихованням та поглядами на життя, але такі схожі у своєму бажанні щастя, сімейного затишку, душевного спокою, кохання. Вони приходять до мого кабінету з різними проблемами - від налагодження стосунків з чоловіком, дітьми, проблем виховання до особистих болісних відчуттів та переживань… Найчастіше жінок хвилює проблема чоловічих зрад, їхні причини й наслідки, ситуації розлучення.

Хотілось би донести до вас монолог жінки (ім'я на її прохання змінено – Наталя) та проаналізувати життєву ситуацію.

Мій чоловік мене покинув. Спочатку зраджував, а згодом пішов з родини. Я завжди намагалася бути гарною дружиною і матір'ю, підтримувала чоловіка в усіх справах, взяла всі домашні проблеми і клопоти на себе, самостійно виховувала дітей, влаштовувала побут. В той час, коли чоловік будував кар'єру, я залишила свою справу і, як-то кажуть, прикривала тил. Ми одружилися молодими, багато через що пройшли. Виховали дітей. А він пішов з такою легкістю, наче не було цих спільно прожитих років життя взагалі.

    Якби ви знали, любі мої жінки, дівчата, скільки таких монологів я чую у своєму кабінеті! Зраджена, ображена, з хворим самолюбством жінка, з нестерпним болем і низькою самооцінкою та впевненістю, що життя пройшло даремно, повз неї, – це жахливо. А найстрашніше, що багато з цих жінок не усвідомлює своїх помилок у будуванні стосунків і того, що самі дозволили поводитись з собою певним чином – зраджувати, не поважати, контролювати, ставитися зверхньо… Можна було б зробити висновок, що всі чоловіки - бабії та негідники і виступати у ролі такої собі жертви зрадника, але це загрожує тим, що і в наступних стосунках або в оновлених цих ви, любі мої, наступите на ті самі граблі…

    Отже, спробуємо розібратися, як не допустити критичної ситуації в родині або хоча б як з гідністю вийти з неї, не втративши при цьому самоповаги й прагнення повноцінного життя...

    Мої спостереження – жінки, покинуті або зраджені чоловіками, мають один спільний лозунг: я тебе вигадала – стань таким, яким я хочу. І те, що рано чи пізно з ними так вчинять, запрограмовано їхнім власним життєвим сценарієм. А коли це трапляється, більшість з них роблять невтішні висновки, що поводились зі своїми чоловіком краще, ніж він на те заслуговував, та очікували від нього того, чого він просто не здатен був дати. Жінок з такою життєвою позицією умовно можна поділити на два типи – турботлива мати і мати-вихователька. Турботлива мати дуже зручна для чоловіка. Він займається особистими справами, кар’єрою, у той час, коли дружина бере на себе турботи про нього, спільних дітей, домашній затишок. Як правило, вона самостійно вирішує всі побутові проблеми й питання сімейного дозвілля. Чоловіка це цілком влаштовує, і він не збирається кидати таку зручну дружину до тих пір, поки не відчує потреби в рівноправних стосунках або у стосунках, в яких він може взяти відповідальність за родину на себе. Так уже в природі склалось, що чоловік має потребу опікуватися жінкою, вирішувати питання, бути лідером, а турботлива мати просто не дає змоги йому це робити. І природа бере гору. Природно й те, що хоча матусь і люблять, але не кохають як жінку. Тому ця роль турботливої матусі у сім’ї є звичайно хибною. У результаті сім’я розпадається, і, що цікаво, жінка не має образи на свого недолугого чоловіка, а в усьому звинувачує суперницю і просить повернути його. Свою хибну поведінку і роль у цій ситуації вона не визнає. Змінюватися не має бажання. Одній моїй клієнтці вдалося повернути блудного чоловіка в родину. Але вона знехтувала порадами трохи стримувати гіперопіку та надмірну турботу про чоловіка, надати можливість йому проявити себе. Я також радила не проявляти самій надмірну ініціативу. А робити тільки те, про що просить чоловік. Це дуже важливо, дорогі жінки, і я зовсім не агітую вас бути черствими або не турбуватися про чоловіків. Фокус у тому, що чоловік повинен цінувати ваші зусилля, а осмислить він це, коли озвучить своє прохання. В іншому ж випадку буде сприймати вашу турботу як належне і скоріше за все просто її не оцінить.

    Отже, перший висновок: справжня жінка знає собі ціну і знає ціну своїм зусиллям, тому дає зрозуміти це своєму чоловікові, який, у свою чергу, це цінує та поважає.

    Пацієнтка ж продовжувала грати роль турботливої матусі, ще більше опікувалась харчуванням чоловіка, його одягом, проявляла надмірну турботу про його здоров’я, сон, і врешті-решт він знову пішов…

    Розглянемо ситуацію, коли жінка захоплюється виховними функціями. Практично, бере чоловіка на виховання. Нерідко соціальний статус та загальний культурний рівень такої жінки вищі, ніж у чоловіка, і вона намагається дотягнути його до себе. Соціальний статус підняти легше, ніж культурний рівень, і коли за соціальним статусом чоловік зрівняється з жінкою, він почне зраджувати або покине її, тому що не буде вважати потрібним підвищувати ще й культурний рівень і не схоче слухати її нотацій. Підбирати собі партнерок він найчастіше буде нижчого культурного рівня, ніж його дружина. Усе це дуже боляче вдарить по її самолюбству, самооцінці, поглядах на життя й залишить глибоку рану в серці. Вона почне запитувати себе, чому це сталося, та відчувати поразку і відчай, а можливо, й провину. Повернути такого чоловіка до сім’ї можливо. Але коли жінка починає працювати над собою з психологом, самостійно, розвивається як особистість, вдосконалюється і коли чоловік уже готовий повернутися, вона втрачає до нього інтерес, бо до цього часу її особистісний рівень і самооцінка підвищуються. І вона вже сама не хоче жити з таким чоловіком.

    Висновок другий: не витрачайте дорогоцінні миті свого життя на безплідну боротьбу, не беріть на себе виховну роль, краще спрямуйте зусилля на себе, свої інтереси, розвиток своєї справи, зовнішність. Ніколи не втрачайте можливостей, які дає життя, пізнавайте нове, отримуйте враження, радійте життю, любіть себе, тоді ви завжди будете цікавою для свого чоловіка.

    Повертаючись до ситуації Наталі, хотілось би відповісти їй та всім жінкам, які опинилися в непростих сімейних ситуаціях. Люба Наталю, це дуже добре, що ви намагалися завжди бути гарною дружиною, зворушливо, що підтримали чоловіка в усіх його справах. Але ви, мабуть, перестаралися, можна сказати, перелюбили. Сім’я повинна будуватися на взаємодопомозі та партнерстві, а ви все робили самі, помістивши чоловіка десь на нейтральній території, полегшуючи йому життя, – не дали відчути відповідальності за вас і дітей. Дбаючи про нього, пожертвували своєю справою, інтересами.

    Висновок третій. Зупинка в особистісному зростанні змінює жінку, знижує її самооцінку, звужує коло її інтересів та спілкування. Тому навіть якщо хочеш залишитись на місці – зростай і розвивайся!!!

    На всі часи, на всі віки -
    І це, на жаль, не зміниться -
    Чим більше жертвуєш собою,
    Тим менше це оціниться…

    Валерія Михайлець, практичний психолог

    0 коментарів

    Останні записи в блогах