Не хлібом єдиним. Книжкова дієта

автор
Записів: 86
Дата запису: 07.10.2013
Комментарів: 0

Що, не чули про таку? Та звісно ж, у погоні за стрункими суперфігурами ми вже перепробували різноманітні салатно-морквяні, фруктово-кефірні та антицелюлітні меню. Іноді навіть голодуємо, раз по раз з острахом і надією стрибаючи на ваги. Але я про інший різновид голоду…

Більше половини українців не читають книг, – стверджують результати нещодавніх соціологічних досліджень. 51% українців зізнались, що вже давно не брали до рук жодної книги. Та це й не новина, прямо скажемо… Хтось не купує книжок через їхню високу ціну, хтось, як в анекдоті, купив бібліотеку «вже прочитаною». Решта збагачує свій інтелект шедеврами мильно-серіального виробництва. Але чомусь щоразу оприлюднення тих невтішних цифр пригнічує – «за державу прикро».

Та нехай їх «ботани» читають!

А ви хіба ніколи не чули від свого кирпатого нащадка-школяра: «Та що я, ботан?» Це якраз про тих, хто багато читає, добре вчиться і відрізняється від загальної маси хоч якимись зародками інтелекту. Читання серед підлітків та 20-річних нині не в тренді. Та й коли їм встигати між воркаутом, паркуром, скейтбордингом та стрит-артом (у кращому випадку) або між комп’ютерними битвами та нецензурними коментарями у соцмережах (в гіршому). І незалежне дослідження вкотре це підтвердило: найбільш читаючими віковими групами нині є люди у віці 30 та 50-54 років.

Так зараз же в моді електронні новинки, – згадаємо раптом на захист молоді. Але й тут – похибка. Прихильників нових технологій в читанні книг всього 12%, – розчаровують результати соціологічного дослідження. Переважна більшість читаючих українців все-таки віддає перевагу традиційним друкованим виданням. Що теж не дивно, бо ж та більшість – то 54-літні «ботани», абсолютно безпорадні перед досягненнями технічного прогресу.

Для порівняння: У Німеччині 65% дорослих людей прочитують до 5 книг на рік.

Любов, джедай, війна і німці

Третина з опитаних запевнили, що читають кілька разів на місяць, майже стільки ж – кілька разів на тиждень, 18% – практично щодня. Вважаю, цілком природно, що серед читачів більше жінок, ніж чоловіків (53% проти 43%). І справа, мабуть, не лише в романтичній жіночій натурі, яка полюбляє поринути у фантастичний світ надприродного, всеперемагаючого чужого кохання (я про любовні романи та поезії). Скоріше, це пояснюється наявністю вільного часу у жінок-домогосподарок (а чому б, швиденько наваривши борщу, прибравши в оселі та перепрасувавши всю білизну, не повалятись на ліжку з улюбленою книжкою в руках?). Крім того, не секрет, що жінки – особи більш допитливі й цікаві, ніж представники сильної статі. Виходить, що наші феміни й до «коня на скаку», і до книжки з розгону придатні. На полиці ж пересічного українського чоловіка (чоловіки, нічого особистого!) можна надибати хіба що посібник з рибальства (бджолярства, виноградарства, садівництва) та розклад ігор футбольного чемпіонату. Зрідка – пару томиків історичної, детективної чи фантастичної літератури (як завжди, подалі від реальності). Втім, результати аналітичного опитування вносять поправку: мужчини з задоволенням читають літературу на воєнну тематику.

– Найчастіше нинішні українські читачі книг цікавляться історичними творами, – коментує ситуацію Ірина Заболотько, менеджер одного з книжкових супермаркетів Кривого Рогу, – також полюбляють детективи і романи про кохання, рідше цікавляться науковою фантастикою і фентезі, творами класиків та науковою літературою. Молоді матусі запитують дитячі книжки. Більшою мірою книголюби купують російськомовну літературу. Та й не дивно – вона набагато ширше представлена в торговельній мережі. Із сучасних українських авторів протягом року читачі запитували твори Ліни Костенко, Ірени Карпи, Василя Шкляра, Оксани Забужко і Марії Матіос.

Загалом же упродовж кількох останніх років рівні продажів книг в Україні катастрофічно падають, – з сумом підсумовують видавці. У 2010 році кількість придбаних книг зменшилася на 25%, у 2011 – на 26%, а у 2012 році – на 10%. А компенсувати збитки їм доводиться за рахунок подорожчання літератури.

Що ж до дієт, з яких, здається, усе й починалось, то висновок невтішний: у боротьбі з відкладеннями целюліту на боках ми не помітили, як ним потроху обростає наш мозок. Замість рафінованої літературної мови спілкуємось «суржиком» чи блатною «фенею». Ім’я Шевченка у молоді скоріше асоціюється з футболістом, аніж з великим поетом. А тим часом книга, жива й пізнавальна, мудра й емоційна, припадає пилом в кутку наших мізерних домашніх бібліотек. Хто ж допоможе нам врешті зіскочити з цієї шкідливої книжкової дієти?

Тетяна Дрєєва, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах