Несли тепло в окопне буття

автор
Записів: 67
Дата запису: 11.12.2013
Комментарів: 0

Наче побував у порталі часу. За півгодини дістався 5-го Зарічного. Туди покликав телефонний дзвінок. Він так обрадував, що облишив усе і поїхав за адресою. Голос подав давній знайомий і просто талановита людина – поет-сатирик В’ячеслав Сичов.

Він і до того «підкидав» цікаві документи та унікальні фотографії з історії рідного краю. 

 

От і щойно повідомив, що має, як висловився, кілька світлин – свідків I світової війни. Тож за півгодини наче перенісся на сто років назад. Той портал часу й забезпечив В’ячеслав Сичов. Він і справді вразив. Тримаю в руках оригінали листівок періоду I світової війни. Характерний «старорежимний» почерк. Так писали курсистки та гімназистки. Майже всі листівки адресуються в діючу армію, 14-й піхотний Олонецький його Величності Петра І Короля Сербського полк, 12-ту роту, Арефію Михайловичу Величку. На жаль, нам не відома посада того, кому адресовано ці послання. Хоча в одному написано саме так: «Його Високоблагородію Арефію Михайловичу Величку».

У ньому звернення не інакше, як «любий Арефій і любий татусь». У короткому написі жінки говорять, що міцно-міцно цілують та чекають. Серед листівок виявилася фотографія вродливої молодиці у вбранні початку ХХ ст. Вочевидь, то й є та сама Катерина. Так розмірковував, поки з рештою листівок не ознайомився. Що ж, Катя – то все-таки дочка. А дружину окопника Величка звали Неоніла. Тепер напевно на знімку 1912 року – Неоніла Величко (публікується вперше). Цікаво, що вона ставила на листівці не тільки дату, але й час написання. Ось автограф Неоніли: «22 вересня 1915 року, писала о четвертій ранку».

 
 

Тим часом Арефій Величко бився з німцями в складі 14-го піхотного Олонецького полку. Його ще в 1798 році сформував в Угличі генерал-майор Брандт. Бойове хрещення полк прийняв у 1806-1812 рр. під час чергової російсько-турецької війни. Тоді ним командував полковник Михайло Милорадович. У 1825 році його вб’є на Сенатській площі декабрист Каховський. Полк прославив свій прапор у «битві народів» під Лейпцигом і при штурмі Парижа.

НА ФОТО: Титульні та зворотні сторони листівок у діючу армію (публікуються вперше)

Олоневці били турків у війні 1828-1829 рр., при «усмирении польского мятежа» в 1831 році. Під час  Кримської війни заслужили Георгіївський прапор із написом «За Севастополь». У 1911 році шефом 14-го Олонецького полку став король Сербії Петро І. А до 100-річчя уславлених піхотинців віддрукована пам’ятна медаль. Ось в якій частині служив криворіжець Арефій Величко. І не тільки він. Одна з листівок адресована Михайлу Кузьмичу Мєшкову, добровольцю 1-го взводу 14-го Олонецького піхотного полку. Написала його 5 вересня 1916 року сестра Надія Мєшкова:

«Доброго дня, любий Мишко! Шлю тобі свій привіт і побажання всього найкращого. Мишко, я сьогодні одержала від тебе листівку, за що дуже вдячна. Микола теж одержав сьогодні твою листівку. Тож усього найкращого. Цілую тебе. Твоя сестра Н.Мєшкова».

 
 
НА ФОТО: Неоніла Величко (Бердянськ, 1912 р.)
 

Нехитрий текст. Головне, що рідна людина в армійській шинелі дуже чекала його. На війні Михайло Мєшков уже третій рік.

14-й Олонецький піхотний полк брав участь у бойових діях у Східній Пруссії, де зазнав великих втрат. Полк зберіг свій прапор і відновився в лавах діючої армії. Далі – бої на території герцогства Варшавського, легендарний наступ російської армії на Волинь. В історію він увійшов як Брусиловський прорив. У цьому брали участь (тепер знаємо напевно) криворіжці Арефій Величко та Михайло Мєшков.

 
 
 
НА ФОТО: Обличчя окопників Першої світової. Прізвища цих людей, на жаль, невідомі
 
Володимир Бухтіяров, "Червоний гірник".
 
0 коментарів

Останні записи в блогах