Подорожуємо світом. Жилінський край – це туристичний рай

автор
Записів: 86
Дата запису: 05.12.2013
Комментарів: 1

І це без жодного емоційного перебільшення. Саме тут уміють якнайкраще гостей прийняти, пригостити і влаштувати справжню райську насолоду, яку називають «велнесом».

Якщо ви любите мандрувати світом, захоплюєтесь гірськолижним спортом чи культурним туризмом, то вам прямісінький шлях до Словаччини, причому незалежно від пори року.

Криворізькі журналісти мали приємну нагоду на власні очі побачити й оцінити всі принади цього туристичного краю, відвідати історичні пам’ятки і оздоровитись у термальних джерелах найвідоміших словацьких курортів. А тепер виконуємо ще приємнішу місію – розповімо вам про красу, унікальність, колорит і, головне, доступність однієї з найпривабливіших для туристів областей – Жилінського автономного краю.

Отже, ми у сусідній державі, у Словацькій Республіці.

Курорт «Райецке Тепліце»

Назва, скажу я вам, цілком відповідає його сутності – комфортним умовам проживання і високому рівню сервісу.

Тут лікують захворювання: опорно-рухового апарату (остеопороз, остеоартроз, артрит, артроз, ревматизм, захворювання хребта), периферичної нервової системи (тяжкі форми плекситу, поліневриту, корінцеві синдроми), органів дихання (бронхіальна астма, хронічний бронхіт, алергічний риніт, аденоїди).

Надзвичайний лікувальний, релаксаційний і омолоджувальний ефект отримаєте від процедур бальнеологічного центру, оснащеного суперсучасними діагностичними та терапевтичними апаратами (водолікування, масаж, душ Шарко, оксигенотерапія, вуглекислі ванни). Курорт має 2 відкритих термальних басейни, комплекс «Водний світ » (2 плавальних басейни з термальною водою різних температур і штучною хвилею), різноманітні сауни. Для ванн і питного лікування – унікальні гідрокарбонатні кальцієво-магнієві води (39°С). Взимку лікування поєднують з катанням на лижах в гірськолижних центрах – у Вратній Долині.

Якщо споглядання неймовірної краси гірських пейзажів вам буде замало, зможете розважитись у тренажерному залі, на теренкурних доріжках, велосипедах і човнах, грою у міні-гольф чи теніс. Для допитливих – екскурсії в Бойніцький замок і зоо­парк, Кремніцу, Чічмани, Словацький Віфлеєм, Братиславу, Відень, Прагу чи Будапешт.

Курорт представлений мережею готелів. Особливою вишуканістю античного стилю і комфортабельністю вражає готель «Афродита» – відпочинок і лікування під одним дахом, ресторан вищого класу з розмаїтим меню, додаткові служби косметології, манікюру, педикюру.

Усі подробиці зможете дізнатись на сайті www.rajecke.com, www.rajecke-teplice.sk

Чічмани

Родзинкою Райецкої долини є унікальне село Чічмани. Воно розкинулось біля підніжжя гір Стражовські Верхи на висоті 650 метрів над рівнем моря.

Чорні дерев’яні будиночки, ніби вишивкою, з усіх 4 боків прикрашені білими візерунками – національним орнаментом. У жодному іншому селі такого вже не побачиш. Ці орнаменти використовували ще 250-300 років тому.

Уперше Чічмани згадуються в грамотах 1270 року. Після Першої світової війни село було зруйноване, але його знову повернули до життя. Візерунчасті хати не порожні – у селі мешкає 150 людей, які дбайливо бережуть свою культурну спадщину. Для туристів тут діють музей предметів побуту і крамничка сувенірів. Відомі Чічмани й своїми мережаними лляними костюмами ручної роботи, оздобленими жовтогарячою вишивкою.

Молоді словачки носили жовті та білі наряди з гофрованими спідницями, а більш темні – господині в літах. Споконвіку місцеві мешканці займалися тут сільським господарством і вівчарством.

Музей кісуцького села

Село Вихиловка зусібіч оточене пістрявими горами, вкритими оксамитними смереками або жовто-багряними листяними лісами. Посеред цієї краси розкинувся музей – хатки початку 19 століття, у яких представлені предмети побуту, ремісництва (виробництва черепиці, дротарства), традиційні сцени з життя простолюду: весілля, народження дитини чи смерті члена родини.

Цікаво, що за словацьким звичаєм жінку ховали з образком у руках, а чоловіка – з пляшкою сливовиці та люлькою.

«Словаки дуже багато п’ють», – зізналась нам перекладачка Єва. («Як багато спільного у наших народів!» – вирвалось у відповідь).

Для відвідувачів у музеї регулярно влаштовують тематичні програми – збір урожаю, весілля, «кухню старих матерів» (фестиваль національної кухні, де пригощають квасолевим супом, капусняком та смачними галушками зі шкварками й сиром).

Кісуцькі хатини поділені на дві частини: окремі світлиці для молодят і батьків. Прикметною особливістю цих будинків є те, що комин не виходив нагору, а закінчувався під дахом. Таким чином селяни уникали спеціального податку за комин, а за одним ще й коптили сало (слоніну). Щоправда, це частенько спричиняло пожежі, але злиденний люд це не спиняло.

Батьківщина Юрая Яношика

До села Терхова можна дістатись Долиною Вратною (та, що обертає мандрівників назад). Щорічно село відвідують до тисячі чоловік, які приїздять сюди на різноманітні фольклорні свята. Тут народився словацький Робін Гуд (а по-нашому Кармелюк) Юрай Яношик. Він був розбійником, грабував багатіїв і наділяв бідних, поки жандарми не піймали його та підвісили на гаку. 24-річний юнак помер у муках, але назавжди залишився для земляків героєм, якого й донині дуже шанують. Словаки спорудили народному меснику пам’ятник на горі. Металевий Яношик стоїть у кептарику із валашком (сокирою) у руках і оглядає з височини милі серцю краєвиди.

Оравський замок

Оравський замок складається одразу з кількох веж-палаців, зведених словацькими магнатами. Цей комплекс створювався з XIII і до XX століття, тому в його архітектурі поєднались романська стилістика, готика, бароко, ренесанс і романтизм. При вході подорожніх зустрічає падаючий міст і рів глибиною в 3 метри. Замок наповнений старовинними меблями та артефактами з життя знатних князів.

На території фортеці було облаштовано чимало галерей і таємних ходів для спостереження за ворогами. Найбільша розбудова споруди пов’язана з династією Турзо, представники якої укріплювали її галереї.

У 1800 році тут лютувала пожежа, яка знищила дерев’яні елементи замку, але поступово наслідки пожежі були ліквідовані. Не обходиться цитадель і без страшилок: біля входу гостей зустрічає фігура вампіра (тут знімали перший у світі німий фільм про вампірів із Носферата), а в одній із кімнат на відвідувачів чатує місцевий привид – фігура блідої молодої жінки з обрізаною, закривавленою рукою. Не менш цікавою є камера тортур, де бранців морили голодом, розпинали на дибі і заковували в кайдани. Але не поспішайте приміряти дибу на себе, залиште це задоволення для японських туристів (за зізнан­ням нашого гіда, тільки вони жваво тицяють голови й руки в ці пекельні знаряддя).

Словацькі куранти

Так місцеві мешканці називають свій оригінальний годинник, збудований на місці колишнього Будинку культури у містечку Стара Бистриця. Для його будівництва використали камінь, дерево й піщаник. Щогодини куранти б’ють, відміряючи спокійний, розмірений хід життя мешканців цього чепурного містечка.

Годинник прикрашений бюстами видатних словацьких діячів: Людовіка Штура, який кодифікував словацьку мову, коли Словаччина ще перебувала під владою Угорщини, засновника Словаччини пана Штефаника і народних героїв часів Великої Моравії. У приміщенні під годинником працюють місцевий інфоцентр, вернісаж художніх полотен, сувенірна крамничка.

 

Рафтинг на річці Орава

Для боягузів одразу зазначу: вам не обов’язково лізти в гумовий човен з веслом напереваги і верещати від страху, натикаючись на кам’янисті пороги. Це до снаги поодиноким любителям екстриму. Решта ж може спокійно всістися на дерев’яний пліт на чолі з усміхненим словацьким моряком Яном чи Йозефом, застібнути усі паски рятувального жилета і отримати незрівнянне задоволення від подорожі річкою Оравою. Течія Орави місцями неспокійна й примхлива, але під вправною рукою двох веслярів, які до того ж щебечуть російською і розважають байками та жартами, вам не буде часу про це замислюватись.

Усе почуте від балакучих веслярів прискіпливо профільтровуйте, інакше, виглядаючи у хвилях панцир гігантської черепахи, ризикуєте стати привселюдним посміховиськом. По обидва береги встеленої туманом річки розглянете сільські будиночки з різними, суто індивідуальними, фігурками на дахах. У старовину, коли ще не існувало назв вулиць, ці оздоблення слугували селянам замість адреси. Якщо хтось писав рідним листа, то малював на ньому саме ту фігурку, яка прикрашала будинок адресата.

За одним із поворотів річки перед вами відкриється чудовий вигляд на стрімку скелю – Оравський замок. Цю середньовічну фортецю жодна ворожа сила так і не змогла взяти.

Турцентр «Ясна», Низькі Татри

Словаччина славна гірськолижними курортами. І ось ми на вершині гори Хопок! Це справжня мрія лижників та сноубордистів – комплексний центр зимових видів спорту і для початківців, і для досвідчених лижників, фрірайдерів та сімей з дітьми.

Тут діють прокат і обслуговування лиж, камери зберігання багажу і лижних черевиків, які вранці ви отримаєте просушеними, обмін лиж і сноубордів.

З туристами працює колектив професійних інструкторів. «Ясна» пропонує безліч розваг і видів активного відпочинку на 45 км трас спуску – від синіх, легких, до найскладніших – чорних трас.

Любителі адреналіну знайдуть його порцію у фрірайдових зонах та в чудовому сноупарку. Сучасна система засніжує Хопок до самого верху не менше 5 місяців на рік.

Угору лижників піднімають надпотужні сучасні підйомники австрійської фірми, на схилах гори туристів гостинно приймають кафетерії та ресторанчики. Увечері лижні траси в «Ясній» освітлюють.

Для дітей діє велика арена, де їх в ігровій формі навчають кататися на лижах. Найбільший дитячий зимовий центр у Словакії – «Максиленд» – лижна школа і дитсадок, ідеальні для набуття першого досвіду.

Серед новинок зимового сезону 2013-2014, які чекають на туристів у Низьких Татрах, – з’єднання трас із курортом «Лучки» і виникнення нового відправного пункту з касами, прокатом і закладами харчування на схилі. Зацікавились?

Більш детальну інформацію про турцентр «Ясна» можна отримати щоденно на інфолінії info@jasna.sk або на сайті www.jasna.sk.

А ми продовжимо нашу розповідь про цей дивовижний край у наступних номерах «ЧГ».

Райецка Лєсна. Дерев’яний Віфлеєм

В улоговині Малої Фатри притулилось селище Райецка Лєсна, засноване 1413 року німецькими поселенцями. Раніше воно було німецьким містом Фрівалд (вільний ліс). Цього року Райецка Лєсна відзначила 600-річний ювілей! Її гордістю є дивовижний витвір мистецтва – масштабний дерев’яний Віфлеєм, що рухається. Цей словацький вертеп упродовж 15 років створював майстер – золоті руки Йозеф Пекара.

 По суті композиція являє собою карту Словаччини. Тут представлені всі галузі господарства різних областей країни: збір урожаю винограду, виробництво кераміки, видобуток золота й срібла, курорти.

Центром композиції є євангельський сюжет народження Христа, обабіч нього – детальні сцени з життя селян і ремісників.

Розроблений майстром складний механізм рухає фігурки людей і тварин: ось стежкою йдуть косарі, жінка у хатинці пряде вовну, а її сусідка поруч вибиває льон. Подалі молоді парубки піднімають «май» – високу ялинку (за народною традицією у ніч на 1 травня на знак кохання юнак зводить смереку перед домом своєї нареченої).

Детально вирізані різьбярем і культурні принади країни – фортеця Треньчин, Оравський замок, собор у місті Кошице, гора Кривань у Високих Татрах («Така ж крива, як і ваш Кривий Ріг», – жартує наша перекладачка Єва Чубрикова).

Тетяна Дрєєва, "Червоний гірник".

1 коментар

Останні записи в блогах