Погляд зсередини. На борту окупованого корабля

admin
Записів: 31
Дата запису: 30.04.2014
Комментарів: 0

Гадаю, немає жодного українця, котрого не торкнулися б кримські події. У когось рідні, близькі, друзі, чиїсь сини, чоловіки, батьки проходили там службу... Нині військовослужбовці повернулись на територію материкової України. Серед них і криворіжець, вістовий кают-компанії корабля управління «Донбас» Сергій Убійко. Кореспонденти «Червоного гірника» поспілкувались з моряком.

Чому для проходження служби обрали флот?

– Я вважаю, що кожен чоловік мусить пройти службу в армії. Я обрав контрактну службу, тож зібрав необхідні документи і поїхав до Севастополя. Відслужив рік...

Якою була реакція українських військових на анексію зі сторони Росії?

– Адекватною. За командою прибули до арсеналу зброї, отримали спорядження, зайняли свої бойові пости й несли вахту.

Чи дійсно були провокації?

– Звісно. Провокували з найпершого дня. Неодноразово виявляли підводних диверсантів, велась стрільба по кораблю з пневматичної рушниці, кидали в борт гранати... Із суші ми були заблоковані «Уралами», морськими піхотинцями, контролювались снайперами. З моря – буксирами і протичовновими катерами, які були зв’язані між собою так, що жодна техніка, навіть найменший човен, не могли пройти. З повітря постійно контролювали вертольоти «Ми-28». Постійно лунало: «Здавайте зброю, або ми посадимо вас на мілину».

Що дозволило зберегти спокій і не реагувати на такі дії?

– Патріотизм, бойовий дух, бажання захистити свій корабель, свою Україну.

Які погляди були серед екіпажу?

– Розбіжні. Хтось після оголошення повної бойової готовності зібрав речі й залишив борт... Але більшість була налаштована стояти до останнього. Ми заварювали корабель із середини: лишився лише один вхід. На верхню палубу виходили лише для вахти.

Чи були у команді конфлікти на мовному ґрунті?

– Серед нас були й україно- й російськомовні моряки. Але жодних конфліктів через це не виникало. Й продавці у місті прекрасно розуміли обидві мови. Я не знаю, звідки взялась проблема мовних утисків. Такого тиску я не відчув.

Чому корабель виявився заблокованим?

– Ми не отримували команд від київського керівництва. Єдине – стояти до кінця, не здаватись. Ми отримували інформацію лише з телебачення та Інтернету. Всім керував або командир дивізіону, або командир корабля.

А зброю здали, бо..?

– 20 березня на корабель зайшов капітан І рангу і назвав нас незаконним збройним формуванням на території Російської Федерації. Наказав здати зброю. У разі непокору було б відкрито вогонь на ураження. Ми змушені були здати зброю...

Інформація про знищення документів українських військових достовірна?

– Так. Російські самооборонці Криму (в шкіряних куртках і чорних шапках з автоматами через плече) питали документи. Якщо ти показував український паспорт або військовий квиток контрактника, тобі його просто рвали.

Чим плануєте займатись далі?

– Я хочу піти працювати на цивільне, торговельне судно.

А як щодо армії?

– Ні. Туди я більше не повернусь. Не хочу служити такій державі.

Чи готові ви у разі необхідності знову взяти до рук зброю, щоб захищати Батьківщину?

– Так. Я візьму автомат і піду захищати, у першу чергу, свою родину.

Дар’я Ворона, "Червоний гірник"

 

0 коментарів

Останні записи в блогах