Поради психолога. Він пішов не раптово...

блогер
Записів: 8
Дата запису: 06.08.2014
Комментарів: 2

Є шляхи, які ми вимушені пройти на самоті,

Є миті, коли треба ставити крапку,

Є ситуації, коли потрібно розлучатись,

І є люди, до яких краще не повертатись…

 

Вітаю всіх читачів «Червоного гірника». Довго вагалася, як донести ситуацію до вас. Усе дуже банально і зрозуміло, на перший погляд, а з іншого боку – складно і непередбачувано.

Час пожинати плоди

Уявіть собі – живе родина, звичайна родина: чоловік, жінка Людмила, діти. Разом долають труднощі, мають спільний бюджет, примножують прибутки, створюють, як-то кажуть, сімейне гніздечко, подорожують, набувають спільних друзів... Усе наче ідеально, є кохання і багато пережито разом, уже і домівка – повна чаша, і діти вже дорослі та самостійні. Усі вважають чоловіка з дружиною зразковою парою. Здавалося б, настав час пожинати плоди і насолоджуватись життям, аж раптом він іде з родини, йде назовсім, до іншої жінки.

«Вона молодша, може, трохи гарніша, а може, й ні, але він обрав саме її, тому вона, певно, краща в чомусь», – так розмірковуєте дружина, одночасно впадаючи у відчай. Складно передати всю палітру почуттів, яку вона відчуває: розгубленість, страх, тривога, слабка надія («А раптом повернеться? Ми ж скільки разом!»), розчарування, жалість до себе, відчуття власної безпорадності, злість, що, ймовірно, неправильно себе поводила, відчуття провини перед усім світом і як результат – невдалі спроби повернути чоловіка, депресія, істерики, сльози, а потім знову – почуття власної нікчемності, сором перед близькими та спільними друзями.

Питання – задля чого стільки років підтримувала образ ідеального чоловіка та батька? Друзі та родичі дивуються: «От від кого, а від вас такого не чекали, ви ж були ідеальною родиною, всі мали вас за приклад». І важка думка: «Нічого ідеального не існує, я сама створила цю картинку ідеальної родини, а навіщо?» Мабуть, так було комфортно і зручно. Адже всі ми бажаємо виглядати якнайкраще, а виглядати – не значить бути.

Пастка

Так, створюючи ідеальну уявну картинку свого світу, жінка певним чином обманювала себе, тим самим бачила реальність не такою, якою вона є, а такою, якою б хотіла. Це така собі власна пастка. Далі вона помилково вважала, що чоловік пішов раптово, але це неправда. Він пішов не раптово, просто вона за своєю ідеальною картиною сім’ї не помічала тривожних дзвіночків у своїй родині або намагалася якось пояснювати їх для себе, виправдовуючи зміни в поведінці чоловіка то втомленістю, то кризою середнього віку, то ще чимось…

Спробуємо провести аналіз конкретної ситуації зі слів Людмили.

- Я помічала, що чоловік якось збайдужів до мене. Але ж кохання не може тривати вічно, я думала – ну то й що, моїх почуттів вистачить на двох…

- Ми практично перестали спілкуватися на особисті теми. Наше спілкування набуло ознак вирішення побутових питань…

- Чоловік почав змінюватись – новий одеколон, новий одяг…

- У нього стало багато роботи і замало часу для мене, ми почали менше виходити в люди, наші виходи у світ обмежилися супермаркетами…

- Я звертала увагу, що його щось хвилює, але спілкуватися на цю тему він не хотів…

Так тривало кілька років. Я всьому знаходила, як тоді здавалося, логічне пояснення до тих самих пір, коли все відкрилося і стало на свої місця, і навіть тоді моє серце відмовлялося сприймати реальність, було дуже боляче зізнатися собі, що картина ідеальної родини існувала лише в моїй уяві.

Все буває тільки поки

Який висновок можна зробити в певній конкретній ситуації? Яку помилку ми, жінки, допускаємо в сімейному житті і не тільки в ньому? Важко втрачати близьку людину, налагоджений роками спосіб життя, побут, звички, але ще важче розуміти, що твоя ілюзорна картина світу була хибною, нічого ідеального не існує. Коли міфи стають реальністю, то реальність стає неосяжною мрією. Нічого не буває завжди, все буває тільки поки. Головне – бути чесною перш за все з собою. Чи щасливі ви в сімейному житті самі, чи тільки намагаєтеся когось ощасливити за свій рахунок? Дайте собі відповідь на одне-єдине запитання: вийшли б ви заміж за свого чоловіка зараз, якби ніяк не залежали ні від нього, ні від обставин? Якщо так, поздоровляю. Ви дійсно на цей момент почуваєтеся щасливою у шлюбі. А якщо ні, то треба щось змінювати у своїх поглядах і в вашому родинному житті…

Отже, перший сеанс корекційної роботи завершено, та саме питання не є розв’язаним. Це тільки початок нашої роботи з Людмилою. І наступного разу ми повернемося до неї, але вже в інших аспектах.

А вам, дорогі читачі «Червоного гірника», бажаю міцних стосунків, в яких ви будете самі собою і поважатимете себе у шлюбі, а не ставитимете за мету створення ідеальної картинки, бо рано чи пізно ми вимушені позбавлятися ілюзій.

Валерія Михайлець, практичний психолог

 

2 коментаря

Останні записи в блогах