Повернення імені. Із забою – в невідомість

автор
Записів: 67
Дата запису: 20.03.2014
Комментарів: 0

Із важким серцем бригада заходила в шахтну кліть. Щось потаємне не давало спокою. Як інакше могла себе почувати людина, котра знала, що ворог у кількох кілометрах від її двору? Чомусь гірників таки послали в забій. Пішов за рудою й Григорій Антонченко із шахти «Північна» ШУ ім. Кагановича.

 Ще з 30-х Григорій зарекомендував себе роботящим. Таких тоді називали стахановцями. Також встигав оборонні професії «приміряти». Стріляв, володів умінням швидко скористатися протигазом. Мав майже всі значки ТСОАВІАХІМу.

Ось такі чоловіки тримали на плечах, немов атланти, ключі від підземелля. На Криворіжжі воно особливе – рудна скарбниця, вважай, усієї центральної Європи. Тому й полізли своїми танками на таку спокусу німецькі фашисти.

14 серпня 1941 року ця запилена сарана вдерлася до Кривого Рогу. Панцерниками керував гітлерівський генерал Альфред фон Віттерсгейм. Разом із чужою бронею заповз на нашу святу землю терор. Одним із перших до його тенет потрапила група гірників із шахти «Північна». За деякими даними, бригаду, де працював Григір Антонченко, окупанти вивезли в невідомому напрямку. Разом із ним без вісті пропали Хатинюк і Рябцев.

Щоправда, Рябцев через кілька місяців виснаженим ледь дістався рідного селища. Виявилося, що йому вдалося втекти з ешелону невільників. Удома шахтар і розповів, що востаннє бачив Григорія Антонченка десь у тій самій брудній «теплушці», що на той час рухалася по території Житомирщини. Напевно, ешелон прямував до Німеччини. Тож гірники шахтоуправління ім. Кагановича стали чи не першими бранцями «нового» гітлерівського порядку.

На суботнику Г.Антонченко на першому плані

На суботнику Г.Антонченко на першому плані

На цьому слід криворіжців губиться назавжди. Рідні Григорія Артемовича Антонченка зберегли його фотографії та кілька документів. Усі вони публікуються вперше. Фотопортрет гірника. Друга фотографія – участь бригади Антонченка в завантаженні позапланової, видобутої нею, руди (1935 р.). Збереглася унікальна довідка від травня 1942 року. Це свідоцтво про народження Івана Григоровича Антонченка. Вказано навіть, ким видано документ – Вечірньокутською райуправою м. Кривого Рогу. Він батька так ніколи й не бачив. А ось свідоцтво про одруження (тоді писалося – «про подружжя»).

Володимир Бухтіяров, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах