Повернення імені. Кусень чорного хліба

автор
Записів: 67
Дата запису: 09.04.2014
Комментарів: 0

Онуки дивилися на рухи бабусі. Оченята аж горіли. А стара обережно різала окраєць чорного хліба. Поруч і доньки, і син, і їхні зовсім маленькі діточки. Усі чекають з нетерпінням. Надія Прохорівна де тільки не ховала зерно. Скільки разів до хати вдиралися місцеві активісти. Усе перевертали догори дригом. А що! Родина велика, роботяща.

Якось чергова група місцевої молоді грюкала у двері і ногами, і руками.

– У нас нічого немає, самі голодуємо. Ось бачите, діти вже дві доби й крихти не мали.

    Зойки господарки результату не дали. У розмову «встряг» господар Полікарп Федорович. Відштовхнули. Нюх у тих «шукачів» виявився винятковим, немов у розлючених псів. Якимось чином знайшли два цеберка ячменю, що господарка прикопала під піччю. Ось за це Полікарпа Пантоненка засудили як «ворога народу» до двох років. Відправили на підневільну працю до Одеського цегельного заводу. Протягом усього строку кайлував там до повного виснаження.

    Родина бідувала, голодувала разом з усією країною. Минав 1933 рік. Надія Пантоненко, дружина ув’язненого, різала хлібину, а всі не зводили очей та оченяток. Шість куснів господарка відкладала на сталевого листа. Це кожна дочка і син віддавали свою частку батьку. Хліб сушили, і хтось із дочок возив щотижня передачу до Одеси.

    Цього разу – черга Федори. Їй їхати, для неї збирають сухарі та кілька картоплин. У всій великій родині Пантоненків та Бенів, Федора Пантоненко (у заміжжі – Бень) була найписьменнішою. Її син, відомий криворізький вчений-ботанік Георгій Бень, зберіг унікальні документи, які датуються… 1911 роком. Саме тоді Федора закінчила Веселотернівське початкове народне училище, що входило до складу Верхньодніпровського повіту. Тоді дівчина не тільки свідоцтво отримала, а ще й похвального листа. А як інакше? Відмінниця!

    Їй випало їхати до батька. Із тією передачею, що зібрали всією родиною. Федора Пантоненко-Бень усе своє коротке життя присвятила сім’ї. Спочатку молодших сестер і брата ставила на ноги. А коли вийшла заміж за Григорія Беня, усю себе віддала чоловікові та двом синам. Обидва стали науковцями. Старший Георгій – доцентом, а молодший Тарас – двічі академіком.

    На жаль, тяжка хвороба забрала у дітей люблячу матір, а в чоловіка – дружину. Сталося це в жовтні 1935 року.

    Володимир Бухтіяров, "Червоний гірник".

     

    0 коментарів

    Останні записи в блогах