Повернення імені. Взірець командирського натхнення

автор
Записів: 67
Дата запису: 05.02.2014
Комментарів: 0

Командир стрілецького батальйону 376 гвардійського стрілецького полку 92 гвардійської стрілецької дивізії, яка стала Криворізькою, старший лейтенант Михайло Березовський у боях за Кривбас спромігся здобути аж два полководницькі ордени.

Такі випадки унікальні навіть за часів воєнного лихоліття. Це свідчить, що командування надавало великого значення визволенню криворізької землі від німецьких фашистів. Вдалося розшукати документи тих часів. Це нагородні аркуші, якими гвардії старший лейтенант М.А.Березовський представлявся до таких високих нагород. Та спочатку кілька рядків саме про героя-визволителя.

Комбату на момент вирішальних боїв у межиріччі Інгульця та Саксагані ледь 22 роки виповнилося. Омич-сибіряк. Навчався на курсах Тсоавіахіму. На фронтах добровільно. Воювати почав на південному фланзі протистояння СРСР та Німеччини. Його відділення 23 червня 1941 року зупинило на переправі через річку Прут висадку ворожого десанту чисельністю в  батальйон вермахту. Потім молодий командир був обпалений не тільки свинцем, а й лютими вітрами кавказьких перевалів, три човни з його роти пішли на дно під час форсування Дніпра. Треба зазначити, що Михайло Артемович до боїв на Криворіжжі не мав жодної нагороди. Хоча лише на Південному фронті двічі поранений.

У кінці жовтня 1943 року гвардії старшого лейтенанта Михайла Березовського викликали в штаб 92-ї гвардійської дивізії. Її командир полковник Петрушин призначив хороброго омича комбатом. Саме на цій посаді і на теренах Кривбасу до нього прийшло визнання. І було за що. Подаємо повний текст нагородних документів. Командир 276 гвардійського стрілецького полку Симонов представляв Березовського до ордена Червоної Зірки, полковник Петрушин затвердив таке рішення, а ось Військова рада  37-ї армії «підвищила» роль батальйону Михайла Березовського до рівня ордена Олександра Невського для комбата. Реляцію подаємо мовою оригіналу:

«В боях за высоту 140,7 в районе Недайвода тов. Березовский проявил исключительное мужество и отвагу, и умелое руководство боем. Была поставлена боевая задача: овладеть высотой 140,7.

Тов. Березовский разработал план действия, как пехоты, так и огневых приданных средств, сам непосредственно находясь в боевых порядках, умело повел бойцов на штурм высоты и несколькими бросками захватил высоту. Враг напирал, выставил 13 танков и самоходных орудий. 7 атак выдержал тов. Березовский со своими бойцами, но выполнил приказ - продержаться до вечера. Лично сам воодушевлял бойцов собственным примером отражать атаки немцев. Более двух рот пехоты и 3 танка потерял враг на высоте 140,7.

За смелость и храбрость, умение руководить боем ходатайствую о представлении к правительственной награде».

Десятки його бійців лежать у братських могилах у Недайводі і навколишніх селах. А старший лейтенант Березовський повів тих, хто вижив, у нові атаки. Успіх його піхоти знову не обійшло увагою командування.  У нагородних документах позначається криворізький Тернуватий Кут. Фашистів вибили звідти рішучою атакою. А Михайло Березовський – у перших лавах своїх бійців. Навіть пораненим не залишив позицій. Командир 276 гвардійського полку майор Симонов представив Березовського до ордена Вітчизняної війни 2 ступеня. І знову в штабі 37-ї армії внесли свої корективи. У результаті командуючий 3-м Українським фронтом генерал армії Малиновський наказом № 37/н від 21 квітня 1944 року нагородив комбата-2 М.А.Березовського з 92-ї  Криворізької дивізії орденом Кутузова 3 ступеня:

«Благодаря умелой и решительной атаке батальона, которым командовал т. Березовский, была прорвана укрепленная оборона противника в районе с. Терноватый Кут и батальон, не давая противнику опомниться, на его плечах взял Новоивановку и Петрово. Враг предпринимал контратаки против батальона, но благодаря предусмотрительности комбата, его решительности и личному бесстрашию, атаки были отбиты.

В ходе этой операции т. Березовский все время находился на переднем крае и руководил боем. Будучи ранен в районе Петрово, не ушел с поля боя до прибытия ему смены. Считаю достойным правительственной награды».

Цікаво, що ордени Олександра Невського та Невського 3 ступеня гвардії старшому лейтенанту вручили в один день разом із капітанськими погонами. Нам відомо, що визволитель Криворіжжя, двічі орденоносець за бої на землі Рудани, війну закінчив в Угорщині. Там здобув ще й орден Червоного Прапора.

Володимир Бухтіяров, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах