Прем’єра. Три дні вічності

admin
Записів: 31
Дата запису: 16.05.2014
Комментарів: 0

Його дід – майор Радянської Армії, бабуся – старшина медичної служби. Саме їм, близьким людям, та всім, хто спізнав лихоліття війни, Сергій Бєльський присвятив виставу «Чтобы помнили...» Її прем’єра відбулася в театрі «Академія руху» з нагоди Дня Перемоги.

Розпочинаючи виставу, директор театру Олександр Бєльський сказав:

– Пам’ять визначає майбутнє. Те, що пережили наші близькі у роки війни, важко переоцінити і якось виразити. Крім фронтів і тилу, війна мала ще й інший бік, невимовно страшний, моторошний – концентраційні табори. Ми зараз знаємо, що таке Освенцім, Біркенау, Бухенвальд... Десь у 50-х роках я прочитав працю Василя Гроссмана «Треблинский ад», де було детально описано, як жили люди, як у тому жахітті вони зберігали силу духу. Сьогоднішня драма – саме про це.

Вистава складається з двох частин. У першій – «Попіл» – показано картини з життя людей у роки війни: жінки отримують «похоронки», скорботно моляться вдови, а ось уже атака, наступ – конвеєр смерті запущено... Другу частину – «Альпійська балада» – поставлено за мотивами однойменної повісті Василя Бикова. Головні герої цієї частини, Іван та Джулія, – втікачі з концтабору. Одне в одному молоді люди знаходять відраду. Їхні світлі душі ще не знищено. Вони ще здатні милуватись прекрасними Альпами, вони ще вміють ділитись, вони не розучились любити – усе це герої розуміють за три короткі дні. Дні свободи і щастя. 

Прекрасна музика сучасних композиторів підсилює емоційність подій, що відбуваються на сцені. 

Фоторепортаж

«Академія руху» вкотре довела – вони майстри пластичних вистав. Кожен жест, погляд чітко передають усе, що відбувається з героями: відчай, страх, біль, ніжність, жорстокість... Зовнішній світ перестає існувати, адже ти весь там, на сцені – живеш разом із персонажами, хвилюєшся за них. Артисти викладаються  на повну. Зокрема, Руслана Бобер розповіла:
– Я граю Джулію. Будь-яка роль у цьому театрі особлива, тим більше сольна, ще й у дуеті з Сергієм Бєльським. Образ неймовірно складний. Але працювати було цікаво, оскільки шукались прийоми найточнішої передачі  того, як відбувається зближення між людьми, у котрих одна біда.

Сергій Бєльський виступив не лише виконавцем головної ролі, а й режисером-постановником. 
– З дитинства маю яскраві спогади, – говорить Сергій. – Тоді ще «Академії руху» як такої не було, батьки працювати у театрі-студії. І я пригадую виставу «Пам’ять», образи якої настільки яскраві, що захотілось зробити щось схоже. Повністю відтворити виставу тридцятирічної давності, звісно, не вдасться. Так і з’явилась ідея цієї постановки. 

Злагоджена робота всієї театральної трупи дозволила створити цю оду людяності й честі. Вона, без сумніву, нікого не залишить байдужим, адже істина, яку прагнуть донести автори, стосується кожного.

Зала аплодує стоячи. В очах присутніх – сльози. Вони пам’ятають. Вони не забудуть.

Дар’я Ворона, "Червоний гірник". Фото Дмитра Любченка

 

0 коментарів

Останні записи в блогах