Про помилки у визначенні часу заснування Кривого Рогу

Старший писатель
Записів: 20
Дата запису: 31.03.2015
Комментарів: 0

Сорок років тому, в травні 1975-го, було урочисто відзначено 200-річчя з дня заснування Кривого Рогу. Ця дата була встановлена на підставі знайденого в Центральному державному історичному архіві (м. Київ) документа, який називається «Розклад заснованих від Новоросійської губернії в запорозьких землях до Олександрових Шанців пошт з показом в яких саме місцях і з яких куренів в них козаки попароконні знаходяться». Вказане джерело датувалося 27 квітня (8 травня) 1775 року. В цьому розкладі під пунктом 3 значилося: «В Кривому Розі в Саксагані для несення служби поставлено 5 козаків із Вищестеблеєвського, Нижньостеблеєвського, Дерев’янківського, Уманського, Калниболотського куренів і 10 коней».

Роботу по встановленню часу заснування міста міськком партії та міськвиконком доручили директору Криворізького історико-краєзнавчого музею Якову Григоровичу Ракітіну та викладачу Криворізького педагогічного інституту, кандидату історичних наук (згодом – доктору) Петру Логвиновичу Варгатюку. Протягом 1973-1974 років вони вели активну архівно-бібліографічну й пошукову роботу в Москві, Києві, Херсоні. З відшуканих матеріалів найбільш надійним було визнано вищевказаний розклад, який, до того ж, був ще й точно датований. Не останню роль зіграв той факт, що в нашому випадку 200-річчя припадало на 1975 рік, що всіх задовольняло в плані святкування ювілею.

Згідно зі схемою, запропонованою П. Варгатюком і Я. Ракітіним, до створення поштової станції ніяких поселень у районі злиття Інгульця та Саксагані не було. Звідси і висновок, що Кривий Ріг почав свій розвиток із вказаної пошти. Таким чином, починаючи з 1975 року і до сьогодення, відзначається річниця міста.

Слід звернути увагу, що вказані автори, аналізуючи «Розклад», дійшли висновку, що Кривий Ріг там згадується як урочище (незаселене місце). Так, П. Варгатюк писав: «З’ясувалося, що ніяких постійних поселень в урочищі Кривий Ріг до 1775 року не існувало. Поселення Кривий Ріг виникло саме в цьому році навколо поштової станції з такою назвою». На довільність такого припущення вказує текст переліку станцій (для зручності ми їх пронумерували, – авт.):

«…В Новороссийской губернии от слободы Зыбковой первый стан в Запорожских пределах в Курячей Балке. 2. В Водяной которая катит в Ингулец. 3. В Кривом Роге в Саксагани. 4. В Ингульце где Кулики были. 5. А оттоль в Кисляковцы, где Окатый был. 6. В Ингульце в урочище у Гергельского пришиба у Головка Ирклеевского. 7. В Ингульце у Каниболотского Шульги. 8. В Ингульце в Белых Криницах в Кореневского Невдахи. 9. В Ингульце в городище против полоза Полтавского. 10. Против Александровых Шанцев».

Звернемо увагу на те, що в пункті 3, де згадується Кривий Ріг, слово «урочище» відсутнє. У випадках, коли мова йде про незаселені місця (урочища та городища), це оговорюється (пункти 4, 5, 9), а коли мова йде про зимівники, що існували (пункти 5, 6, 7, 8), вказується прозвище власника.

Тобто розклад не дає однозначної відповіді, що Кривий Ріг – це зимівник або незаселене місце.

Про те, що в XVIII сторіччі топонім «урочище» міг також означати заселені місця, свідчить податкова відомість за період з 16 квітня 1764 по 16 квітня 1765 року, де йдеться про збір грошей з козаків, які жили в різних урочищах.

Щоб довести, що до заснування станції зимівника біля злиття Інгульця та Саксагані не існувало, вказані автори послалися на «Ведомость сколько Войска Запорожского Низового в ведомстве Ингульском от безкормицы за неимением сена скота рогатого, лошадей и овец в козаков Запорожских и в кого именно пало значит ниже сего 1768 году месяца мая 1 числа». В ній дійсно Кривий Ріг не згадується, проте, як випливає зі змісту названого документа, туди ввійшли зимівники козаків, де худоба загинула через відсутність кормів, – тобто ті господарства, де корми були, тварин не втратили і до списку просто не потрапили. Про наявність сіна в зимівнику Кривий Ріг на початку 1769 року, під час найважчої зими 1768-1769 років, свідчить документ № ХХVІІ, який наводить відомий історик Тернавський в книзі «Из истории Запорожского края» (1904 р.). З нього випливає, що полковник Скидан, через малі запаси сіна у зимівнику Кривий Ріг, був змушений частину козаків свого загону розмістити по інших зимівниках по Саксагані і Базавлуку.

Про існування в 1762 році зимівника при урочищі Кривий Ріг згадує А.О. Андрєєв: «…Перешли в район Саксагани, в зимовник имеющийся при урочище Кривой Рог, Деревянковского куреня козака прозываемым Богацкого…» Відомо, що Богацкий (Богацький) Василь був старшиною Війська Запорозького. В 1749 році як депутат прикордонної комісії брав участь у переговорах з делегацією з Польщі.

Прикладом некоректного використання джерел може слугувати посилання Я. Ракітіна на «Топографическое описание доставшихся по мирному трактату от Оттоманской Порты во владение Российской Империи землям, 1774 года», де з контексту було вирвано фразу, що по Інгульцю на той час було тільки жител 4 і 1 шалаш. В даному випадку в указаному документі йде мова про те, що після виснажливої війни з Туреччиною 1768-1774 років багато зимівників у Єлисаветградській провінції були «випалені і розорені, а по заключенню миру ті ж запорожці відновлюють знову». Таких (відновлених, авт.) поселень по Інгульцю нараховувалося 11. Дмитро Яворницький наводить перелік зимівників і сіл Інгульської паланки на 60-ті роки ХVІІІ ст., де також є Кривий Ріг. Тож Кривий Ріг міг бути в числі відновлених поселень. Стосовно «по Ингульцу жилых 4, шелаш 1» – то це місця, де взимку проживали промисловики або пастухи.

В контексті досліджуваної теми також слід розглянути умови, за яких створювався даний поштовий тракт. У 1775 році, 7 лютого, фельдмаршал П.О. Румянцев-Задунайський наказав кошовому отаману Петру Калнишевському заснувати поштові гони для здійснення зв’язку між частинами Другої армії. Контроль за виконанням наказу від російської сторони було покладено на князя Олександра Прозоровського. Восьмого квітня П. Калнишевський доповів Прозоровському, що пошти «розставлені від Кінбурна (поблизу сучасного м. Очакова) через Кодак і Царичанку». 20 квітня О. Прозоровський у листі до кошового отамана вказує на незручність прокладеного маршруту – він йшов кружним шляхом. Запропоновано (фактично наказано) «поставити пошти від Кременчука до Кінбурна прямим шляхом по Інгульцю». Через тиждень (27 квітня) П. Калнишевський вже рапортує про нову лінію поштових станцій. За такий короткий проміжок часу можливо було тільки наспіх викопати землянки. Логічно припустити, що за таких умов Кошове керівництво старалося розташувати станції біля вже існуючих поселень. Про це також говориться у листі О. Прозоровського до Кошу: «…Нужным считаю построить в этих местах, где почтовые станции от вас (Запорожцев) будут, надобных пристанищ, а особливо для зимного времени, землянок или мазанок. Как они почты должны уже на всегдашнее время остаться, то и прикажите ныне же поделать для того паче, что хотя в некоторых местах и зимовники есть, но поставленим в домах их почты хозяева будут отягощены».

Про те, що пошту було розташовано в 1,5 версти на північ від слободи Кривий Ріг, вказує у своєму рапорті межувальник прапорщик Іван Редильський 25 вересня 1781 року. Також на Генеральній карті Новоросійської губернії за 1782 рік пошта Кривий Ріг показана окремо від однойменного села в 1,5 км на північ.

Отже, ми бачимо, що Я. Ракітін і П. Варгатюк у своїх висновках роз’єднали зимівник і відкриття поштової станції, а наступну появу поселення звели до діяльності чиновників Новоросійської губернії. Тому важко погодитися з категоричним висновком П. Варгатюка, який свого часу писав: «Але як селище Кривий Ріг виник в травні 1775 року в зв’язку з відкриттям на старому Кизикерменському чумацькому тракті поштової лінії від Кременчука до Олександр-шанца (Херсона)».

Таким чином, наведені вище документи дають підставу для достатньо великої вірогідності існування поселення Кривий Ріг ще до заснування однойменної поштової станції.

Свого часу це питання вирішувалося на засадах існуючих тоді ідеологічних стереотипів. Це сприяло заангажованій систематизації фактів з історії Кривого Рогу. Накопичені на сьогодення дані історичного краєзнавства, згідно з методологічними засадами української регіоналістики, вимагають розглядати історію будь-якого населеного пункту – військового, економічного, етнічного – з урахуванням адміністративно-територіальної історії Війська Запорозького.

Підсумовуючи сказане, ми робимо висновок, що визначена свого часу дата 1775 рік не відповідає принципам історизму, об’єктивності й аналітичного підходу, вільного від однозначних оціночних визначень.

Олександр Мельник, заступник директора Криворізького історико-краєзнавчого музею з наукової роботи

0 коментарів

Останні записи в блогах