Пряма лінія «ЧГ». «Випускник нашого університету має вчитися все життя!»

кореспондент
Записів: 33
Дата запису: 25.02.2014
Комментарів: 0

Для КНУ 2013 рік став роком юридичного завершення реорганізації вищого навчального закладу. Міністерством освіти і науки України була затверджена нова редакція статуту КНУ, розв’язані питання організаційного, юридичного та фінансового об’єднання чотирьох вищих навчальних закладів і двох державних підприємств – науково-дослідних інститутів – з утворенням Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет».

Цими та іншими питаннями цікавилися читачі «ЧГ» під час спілкування з гостем редакції, в. о. ректора Криворізького національного університету М. І. Ступніком.

– Миколо Івановичу, керований вами ВНЗ пішов нині модним шляхом – гармонізації (оптимізації) багатьох підрозділів, у тому числі й реорганізації кафедр. Як скоро це може дати результат? – запитує Іван Федченко.

– Ми зробили це тому, що в окремих вишах дублювались освітні послуги, котрі надавались студентам. Крім того, їхня якість не завжди була рівномірно високою. Наприклад, кадровий склад інженерно-економічного факультету колишнього технічного університету і колишнього економічного інституту був, в основному, сформований фахівцями високого ґатунку. І в той же час там були всім помітні кадрові прогалини. Штатний розклад економічного інституту не відповідав рівню його доходів. Але, зрештою, вдалося оптимізувати роботу кафедр та факультетів економічного інституту університету: кількість кафедр зменшилася на три, факультетів – на два. В університеті зараз працюють професіонали, які відповідають викликам часу і налаштовують студентів на те, що процес навчання має тривати і після вишу – впродовж усього життя.

Власне, на це нас орієнтує голова наглядової ради університету, ініціатор об’єднання вишів міста, професор, президент Академії гірничих наук України Юрій Вілкул.

В університеті проводиться підготовка фахівців з 22 галузей знань, 46 напрямів підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», 62 спеціальності освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», 55 спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».

– Пане професоре, очевидно, що багатьом городянам буде цікаво дізнатися, хто вони, ваші викладачі?

– Сьогодні професорсько-викладацький та науковий склад університету нараховує 1579 чоловік, серед яких 8 лауреатів Державної премії, 4 заслужені діячі науки і техніки, 5 заслужених працівників освіти, 1 заслужений працівник культури, 22 члени-кореспонденти і 17 академіків галузевих академій наук України, 94 доктори наук, професори, 654 кандидати наук, доценти. Загальна кількість працівників університету становить 3904 особи. Усі вони опікуються 21673 студентами.

– Чимало випускників вашого університету не можуть влаштуватися на роботу за спеціальністю. Дуже боляче, що серед них і моя донька Настя, котра змушена в оці морози торгувати з лотка овочами на ринку Соцміста, – цю репліку адресувала гостю редакції Анжела Іванівна Котляр.

– Анжело Іванівно, якщо бажаєте розібратися, чому так сталося, я до ваших послуг. Телефон приймальні: 409-06-06.

А взагалі, ви торкнулись дуже важливої теми в нашому суспільстві – працевлаштування молоді. Передусім проблема – в економічній кризі і, як наслідок, стагнації економіки. У цих умовах кадрові запити промислових підприємств та організацій зменшуються. Власне кажучи, структура корпусу інженерно-технічних працівників та їхні професійні траєкторії зовсім інші, ніж були ще 20-30 років тому. Згадаймо, в радянські часи працевлаштування сумлінному в навчанні студенту – майбутньому ітеерівцю гарантувалося практично ще зі студентської лави. Більше того, під час проходження виробничої практики п’ятикурсники обіймали посади майстрів чи їхніх заступників, а то й керували дільницями, змінами на шахтах, будовах.

Зараз інженерні штати більш укомплектовані, а тому, як правило, випускник у більшості випадків може обійняти інженерну посаду після перебування певного часу на робітничій професії.

Отож, аби ситуація мінялася в кращий бік, університет уклав угоди з підприємствами групи Метінвест про співпрацю з нашими студентами, починаючи з 3 курсу. Мова, передусім, про проходження виробничих практик на заводах, комбінатах, у шахтах, аби на виході з вишу випускник мав і робітничу професію (реалії життя). А в кінцевому результаті така схема дозволить працевлаштовувати абсолютну більшість наших випускників.

– Свого часу гендиректор криворізького меткомбінату Жан Робер Жуе фінансово стимулював КТУ до випуску кращих фахівців для свого підприємства. Хтось ще запозичив цю практику? – запитання від кореспондента «ЧГ».

– Ми підготували дві групи таких висококласних молодих фахівців для підприємства «АМКР»». Сьогодні вони працюють у багатьох куточках планети і радують успіхами. Це престиж і нашого вишу, і України в цілому. А підхопили таку практику на підприємстві «Суха Балка». Тамтешнє керівництво виділяє додаткові стипендії для своїх майбутніх молодих спеціалістів, які навчаються у нас.

– А ви не бажаєте зізнатися, що виш випускає аж занадто багато «технарів»? – запитання від Ельвіри Звонкіної.

– У вас дещо невірна інформація. Інженерів і техніків сьогодні готуємо не так багато. Якщо років 15-20 тому одночасно на кожному курсі навчалося по 5-9 груп майбутніх гірників, будівельників, то зараз на курсі таких груп 1-2, максимум – 3. Тобто, маємо справу зі зменшенням обсягів підготовки таких фахівців. До речі, у світі спостерігається деяке зменшення привабливості технічних професій у молоді. Скажу більше, у багатьох розвинених європейських державах директори крупних підприємств змушені шукати гарних інженерів по всьому світу, у тому числі в Україні. Але це було до 2008-2009 років, коли економіка була «розігріта».

– Телефонує Максим Старостін. У вчених колах говорять, що процес реорганізації університету об’єднав науковий потенціал у єдину структуру. І що це дало?

 – Хоча б те, що науково-дослідна частина університету, наукові інститути, лабораторії, творчі колективи кафедр та структурних підрозділів, що виконують дослідження, здійснюють повноцінно інформаційне, патентне, метрологічне забезпечення. За рахунок коштів держбюджету в 2013 році виконано шість науково-дослідних робіт вартістю 1699,1 тисячі гривень.

Надто важливо й те, що в тісній співдружності з інженерно-технічними працівниками підприємств, науковцями проектних і науково-дослідних інститутів учені університету вирішують проблеми виробничого потенціалу держави, виконують великий обсяг науково-дослідних робіт і розробок на замовлення підприємств та організацій. У 2013 році виконувалися роботи на замовлення 47 підприємств і проектних організацій, обсяг робіт склав 15890,96 тисячі гривень.

І головне, зараз здібні студенти, магістранти, аспіранти, молоді науковці матимуть змогу розширити коло застосування своїх талантів, бути зміною для провідних науковців науково-дослідних інститутів, середній вік яких є дуже поважним.

– Незручне запитання від Надії Колесник: «Миколо Івановичу, так соромно, коли дізнаюся про факти хабарництва, здирництва в КНУ. Треба якось боротися з цим ганебним явищем».

– Звичайно. З метою запобігання проявам корупції в університеті видано відповідні накази, якими урегульовано порядок протидії проявам корупції та встановлено відповідальних осіб, котрі здійснюють контроль за дотриманням вимог відповідно до закону. Розроблена і впроваджується низка заходів щодо боротьби з корупцією. Але це комплекс юридичних інструментів, які не завжди спрацьовують ефективно.

Для мене особисто – це є глибокою образою, замахом на святий статус вихователя молоді. Тому весь свідомий актив університету намагається створити атмосферу нетерпимості до подібних проявів, відповідного жорсткого кадрового реагування. Хотів би закликати і студентів до спілкування зі мною з цих болісних і неприємних питань.

У 2013 році підготовлено 7982 бакалаври, спеціалісти, магістри. Навчалася 3191 особа за державним замовленням, 4791 – за контрактом. Також 22 іноземні громадяни одержали дипломи відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, 418 випускників – дипломи з відзнакою.

Візитка

М. І. Ступнік народився 31 липня 1954 року у Кривому Розі. Закінчивши з відзнакою Криворізький гірничорудний інститут, отримав фах гірничого інженера. У вищеназваному навчальному закладу пройшов трудовий шлях від молодшого наукового співробітника до професора, академіка Академії гірничих наук України, в. о. ректора. Працював викладачем у Алжирі, навчався у Вищій національній гірничій школі Парижа.

Микола Іванович – «Відмінник освіти України», нагороджений нагрудним знаком Петра Могили, відзнакою Президента України.

Дружина Інна – науковець, зараз на заслуженому відпочинку, син Андрій – інженер-програміст.

Захоплення – спорт, автомобільні мандрівки Україною.

Микола Крамаренко, "Червоний гірник".

 

0 коментарів

Останні записи в блогах