Пряма лінія. Війна і мир під домашнім дахом

автор
Записів: 86
Дата запису: 28.02.2013
Комментарів: 0

Для обговорення з нашими читачами питань взаєморозуміння між членами родини, дитячого виховання, негараздів у любовних стосунках ми покликали до редакції кандидата психологічних наук, практичного психолога Олену Шестопалову.

І не помилились – сімейні проблеми, дійсно, неабияк тривожать городян. Пропонуємо вашій увазі телефонну розмову «на вічні теми». Сподіваємось, з цієї бесіди ви отримаєте корисні підказки і підберете ключі до порозуміння з рідними людьми.

Перший дзвінок пролунав від Галини Копосової, мешканки вул. Галенка:

– Добридень, Олено Петрівно. У нас в родині така проблема: невістка займається бізнесом, повсякчас зайнята на роботі, а господарство запустила...

– Ця проблема нині дуже актуальна. Посилення підприємницької тенденції в суспільстві, боротьба за виживання торкнулися укладу сім’ї – ролі чоловіка й жінки переплутуються. Підприємливі жінки вирізняються ініціативністю й сміливістю, але ці риси мають й оборотний бік. Мене приємно здивувала книга «Тайм-менеджмент для працюючих жінок». Авторка відзначає, що за довгі роки її роботи жоден чоловік не спитав, як йому поєднати сім’ю і роботу. Якщо робота відбирає багато часу – він просто обирає роботу. Для жінок – це болюча проблема, тому тренер пропонує такий вихід – визначитись з пріоритетами. Не менше 50% часу слід приділяти роботі, і стільки ж – родині. Спробуйте економити час на домашніх справах: приміром, за невеликі гроші попросіть помити вікна сусідську дівчинку. На жаль, ми важко сприймаємо чужих людей у своїй оселі, але заради спокою в домі цей бар’єр можна переступити. Адже бути багаторукою богинею Шиввою (і кар’єристкою, і доброю господинею) нікому не вдається. Починається конфліктна ситуація, яка закінчується якими-завгодно скандалами, але тільки не зміною правил. Якщо правила не працюють, їх необхідно змінювати.

– Але синові складно це сприйняти…

– Треба перебудовуватись, хтось має взяти на себе додаткові обов’язки. Чоловіки дуже консервативні, вони звикають до певного укладу і дуже важко реагують не зміни. Особливо упущене питання ролі батька у сім’ї. Приміром, доктор Комаровський у своїх книгах описує європейський тип батька, який не гірше за дружину знає, що потрібно його дитині. Такі чоловіки «проростають» в родині потихеньку, якщо з самого початку були правильні установки, жінка залучала чоловіка до виховання дитини. Якщо варив кашу і підгоріла – це не страшно, головне, що він її варив. Не треба сприймати чоловіка як незграбну істоту «не сповна розуму», вони чудово можуть у всьому розібратись, впоратись. Якщо ж робити з нього дурника, то він до цієї ролі звикає і потім ні за холодну воду не береться.

– Вітаю! Це вам телефонує Тамара Онуфрійчук із Макулану. До мене нещодавно переїхав син. З дружиною розлучились. Вона нарікає, що йому нічого не можна доручити.

– На жаль, це питання інфантильності молодого покоління. І стосується воно не лише нашого суспільства, а й європейських країн. Останнім часом навіть новий термін з’явився – «покоління бумеранг». Це повернення дорослих дітей під крило батьків після отримання освіти (чого раніше не було) або ж після розлучення. Вони перебувають на позиції напівдорослих людей, які начебто мають і роботу, і партнерів, і зовні доволі пристойне життя, але усе це перекреслює неготовність до відповідальності. У романі Людмили Улицької «Искренне ваш Шурик» головний герой – толерантний, дружелюбний чоловік, який добре розуміє жінок, бо виріс з мамою і бабусею, але він боїться переходити ту межу, за якою лежить відповідальність. Жінки грають з ним у серйозні ігри, а він, наче колобок, тікає від них. Коли молоді родини створюють нову сім’ю, батьки наївно сподіваються, що діти швидко набудуть уміння хазяйнувати самостійно. Якщо сподівання не справджуються, батьки самі розв’язують проблеми за молодих (не вкладаються діти в бюджет – треба дати їм грошей). Цей потік стає безконтрольним, бо ми недостатньо люблячі, щоб бути жорсткими. Парадокс. Наша допомога – нібито вияв любові і турботи, насправді ж діти від цього тільки страждають. Тут треба боротися не з симптомами, а з причиною проблеми.

– Доброго дня, редакціє! Мене звуть Ірина Якимова, я – мама 8-річного хлопчика. Дуже цікавить, як виховати у нього самостійність?

– По шматочках і слона можна з’їсти. Тобто, проблему можна подолати поступово. Є така книга психолога Юлії Гіппенрейтер «Общаться с ребенком. Как?» Вона пропонує метод договору з дитиною. Спочатку слід оцінити своїм оком, що дитина вже може виконувати самостійно. Треба намітити дві-три справи, які ви б хотіли їй доручити. Це мають бути конкретні речі: гігієнічні навички, підтримання в порядку одягу, складання портфеля. Далі візьміть аркуш паперу, поділіть навпіл: на одному боці пишемо «разом», на іншому – «сам» і обговорюємо з малюком, з чим він міг би впоратись без допомоги батьків. Часто виявляється, що дитина просто не має чіткого уявлення про правила сім’ї: що добре і що погано. Ми говоримо маляті: веди себе гарно. А як це гарно? Ці моменти треба чітко обговорити. Якщо дитина до вас «прилипає», значить, між вами не сформувалася межа. Потроху треба «віддалятись», встановлювати «кордон», особливо між матір’ю і хлопчиком. Інакше отримаєте «мамусиного синочка» – пристосовану дитину, яка догоджатиме дорослим, але не зможе повноцінно спілкуватись з ровесниками. У цьому віці діти часто хочуть щось робити самотужки. Якщо син хоче сам визначати, коли сідати за уроки – погоджуйтесь, але знайдіть компромісний варіант: добре, але не пізніше такої-то години… Психологи пропонують підкріплювати навички жетонами чи балами, але вони не повинні ставати грішми. Це може бути якась привілегія, винагорода, приємна для дитини. І не лінуйтесь навантажити себе контролем за виконанням дитячих вчинків, поступово дитина сама включить самоконтроль.

– Доброго дня, Олено Петрівно! Олена Івасюк з Карачунів. Мене турбують стосунки дорослої дочки з її хлопцем. Зустрічаються вже два роки. Як делікатно розпитати про їх сексуальне життя, чи використовують вони методи запобігання вагітності?

– Спробуйте вийти на розмову спонтанно. Час від часу дитина дає нам посилання, що вона хоче про це говорити, але ми починаємо або лекцію читати, або випитувати деталі. Якщо у вашій сім’ї допускається інтимне життя до шлюбу, то не робіть вигляд, що нічого не помічаєте. Візьміть до уваги, що перед вами вже не дитина, а молода жінка. Відважтесь на відверту розмову і обговоріть з дочкою медичний аспект проблеми. Зі своєї практики я знаю, що між парою зазвичай немає домовленості, хто повинен купувати засоби контрацепції: хлопець чи дівчина. Як правило, у хлопців за це голова не болить. У дівчат же не вистачає сміливості відверто обговорити ці моменти з партнером. Секс у них трапляється спонтанно, коли у потрібний момент під рукою нічого немає. Треба навчити не боятися обговорювати ці деталі з партнером. Я знайома з двома дівчатами-медиками, які не посоромились спитати у своїх хлопців довідку про здоров’я. І, що цікаво, жоден з них не образився. Отже, сучасні чоловіки готові це зрозуміти, але мало дівчат про це питає. Тут важливо усвідомлювати, що вагітність – не найстрашніший наслідок статевого життя, а от зараження вірусом ВІЛ чи іншими хворобами – куди страхітливіше.

– Здрастуйте, Олено Петрівно! Лариса Бовкун із Гірницького турбує. Мій чоловік ночами просиджує в «ВКонтакті» і приймає в друзі багато жінок, яких я не знаю. Мені це неприємно, я ревную...

– Розумію вас, спілкування в соціальних мережах породжує дуже бурхливі реакції. Знаю, що часом хлопці зламують сторінки своїх дівчат, підозрюючи їх у подвійному житті. У широкому розумінні флірт в Інтернеті – це не зрада. Я спостерігала такий випадок: незадоволення стосунками з чоловіком штовхнуло 40-річну жінку до телефонного спілкування з незнайомцем. Стосунки бурхливо розвивались, але коли той запропонував зустрітись, вона злякалась. Її метою була смисленнєва гра – душа просила екстриму, урізноманітнення емоцій. Соціальна мережа багатьох і влаштовує тим, що приховує людину: можна взяти будь-який нік і фото, виступати в різних ролях. Але гра і реальність – різні речі, і більшість гравців цю межу не переходять. Тому не треба сприймати віртуальних подруг як пошук нових партнерок. Натомість задайте собі питання: чого у ваших стосунках не вистачає. Можливо, вони духовно бідні чи сексуально мляві. Я знала такі ситуації, коли чоловік пішов до молодшої жінки, але в порівнянні з його колишньою дружиною вона програла: була не такою економною, хазяйновитою. Він повернувся. Якщо ж порівняння вийде не на вашу користь, дивіться вперед і аналізуйте, де ви помилились? Розлучниця не з’являється ні­звідки, як грім серед ясного неба. Простий аналіз показує, що проблеми починаються задовго до її появи. Не забувайте, що над стосунками з рідними людьми – дітьми чи подружжям – треба повсякчас працювати: їх не заморозиш і не покладеш тимчасово в банку… до кращих часів.

0 коментарів

Останні записи в блогах