У царині культури. Ігор Поліщук: «Мистецтво – це те, що робить нас людьми»

автор
Записів: 86
Дата запису: 22.08.2014
Комментарів: 0

Вперше я побачила його полотна на фото в мережі Фейсбук і ще раз принагідно подякувала Цукербергу за чудовий винахід, бо навряд чи колись побачу ці унікальні, вражаючі твори наяву (а дуже б хотілося). Я тут же попросилася у друзі до митця і з'ясувала, що Ігор Поліщук не лише талановитий живописець і людина тонкої душевної організації, а й філософ з аналітичним мисленням, правдолюб і палкий патріот...

Щедро обдарований Богом 40-річний львів'янин вже 14 років мешкає в канадському Торонто. До еміграції родину Поліщуків примусили трагічні обставини буремних 90-х. За якийсь час батька Ігоря запросили до Канади, він залишився там і забрав за кордон сім'ю. В Україні художник тепер буває раз на два роки. У березні побував у столиці, у шпиталі Майдану, спілкувався з людьми. Потім спільно зі своїми музами - виконавицями українських пісень Сестрами Тельнюк - провів у Торонто благодійний концерт і виставку. Їм вдалося назбирати певну суму, яку відправили на потреби шпиталю.

Із Лесею та Галею Тельнюк митця обєднують багато років спільної творчості.

- Вони свого часу врятували мене від розпачу, - відверто розповідає Ігор. - Їхня музика - це диво, це - український національний скарб. Ця музика здатна врятувати і вилікувати душу. Сестри - це і є сама Україна в широкому сенсі поняття. Вже більше 10 років я малюю картини на їхні пісні. Ми мали кілька спільних турів по Канаді і США. Це були концерти і виставки моїх картин. Результатом останнього проекту в Торонто був випуск відеодиска, презентація якого відбулася нещодавно в Києві, Львові і Луцьку. Ми зареєстрували організацію «ЛАТКА» (Літературно-Артистичне Товариство, відділ у Канаді). В Україні «ЛАТ» - це Сестри Тельнюк і письменниця Оксана Забужко. Завдання «ЛАТ» - пропаганда високого українського мистецтва, така собі альтернатива "шароварщині".

У полотнах Ігоря - розмаїта палітра емоцій, де чільне місце посідає любов, але вдосталь тут і інших барв - болю, смутку, надії.

- Особливо сильно мені болить війна в Україні, - зізнається художник. - Вона висмоктує душевну енергію. Бувають дні, коли зранку не хочеться вставати з ліжка. Але мусимо продовжувати жити. Мусимо тягнути свій Хрест. Люди потребують високого мистецтва, надто в такий важкий час. Це - не розвага, це - потужний поштовх до душевної і розумової праці. Це те, що робить нас людьми...

P.S. Мені б дуже хотілося розповісти вам про самого живописця та його погляди, манеру письма і передачі кольору якомога більше, але міркую, що споглядання його непересічних полотен підкаже вам те, що залишилось несказаним.

***

Ігор Поліщук народився у Львові 1974 р., навчався у Львівській Академії, Львівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва. 2009 -2014 - заступник голови Української спілки образотворчих митців Канади. З 2014-го - голова канадського відділу ЛАТ. У доробку- безліч персональних виставок, серед яких - "Мистецтво на зламі тисячоліть" (Львів),"Відлуння Трипілля" (Торонто), мультимедійні проекти із Сестрами Тельнюк "Дорога зі скла", "Над нами Небо!"; виставки, присвячені 120-літтю перших українських переселенців в Канаді (Оттава), 70-ій і 75-й річницям Голодомору 32-33 років (Торонто).

Більше робіт художника ви зможете переглянути на сайті http://www.pbase.com/igor_74

Тетяна Дрєєва, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах