Україна – Польща. На вічних і простих істинах будується політика Євросоюзу

кореспондент
Записів: 33
Дата запису: 16.07.2014
Комментарів: 0

Безперечно, система української освіти вимагає радикальних змін та реформ. І прикладом у цьому для нас можуть служити ефективні нововведення в освітній системі країн близького зарубіжжя, зокрема – Польщі. З цієї країни недавно повернувся викладач кафедри філософії і соціальних наук Криворізького національного університету, кандидат філософських наук Андрій Комісаренко. Він стажувався там відповідно до угоди з Польським університетом інформатики і мистецтв та Центром європейських фондів за програмою «Сучасний університет – проектний підхід до організації роботи згідно з положеннями європейських кваліфікаційних рамок».

Повернувшись до Кривого Рогу, Андрій Миколайович завітав до редакції «Червоного гірника», щоб поділитися досвідом, отриманим у розвиненій Європі.

– Я спостерігав за поляками в їхній буденності, ходив вулицями та магазинами міста Лодзь, багато спілкувався з колегами з тамтешнього вищого навчального закладу, – починає розмову Андрій Комісаренко. – Усе це дало змогу переконатись, що європейський тип мислення має такі ознаки, як раціональне ставлення до світу, практичне використання добутих знань та цілком логічне упорядкування життєдіяльності, рентабельність і ринковий підхід до організації будь-якої справи чи дії. Відчуваєш це вже тоді, коли їдеш польськими дорогами, які мають зовсім іншу якість, ніж в Україні.

І в чому полягає різниця між двома народами?

– Ми, українці, більш емоційні, іноді нетерплячі та часом нелогічні. Вираз «У городі бузина, а в Києві – дядько» наочно демонструє деякі наші особливості. Можливо, це пов’язано з нашою історією, рівнем життя... Українцям не вистачає раціональності, більш практичного підходу до організації власного національного буття. Тому шлях до Європи повинен починатися для України саме із зміни власного колективного «я». Як відомо, зміниш себе – зміниш і весь світ. Ніхто, окрім нас самих, не побудує нам наше майбутнє, нашу країну, бо за всі наші сьогоднішні вчинки відповідь перед майбутніми поколіннями нести саме нам.

Поляки змогли побудувати свою країну такою, про яку самі мріяли. Але це було непросто й не так швидко. Українцям спочатку треба навести лад у власній оселі, розвивати внутрішню політику, власну інфраструктуру, власну економіку, закласти підвалини для подальшого розвитку. А вже потім Україна отримає можливість стати членом Європейського Союзу. Іншого шляху немає. Треба змінити себе, об’єднатися. На вічних, простих істинах будується політика ЄС.

Як поляки сприймають і оцінюють нашу державу?

– Поляки до українців ставляться люб’язно. Спілкуючись із тамтешніми колегами, я відчував їхнє прагнення поділитися досвідом, власними вміннями та досягненнями. Викладачі Польського університету інформатики і мистецтв, які читали нам лекції, виявилися щирими і відкритими людьми, з почуттям гумору, з високим професіоналізмом у своїй сфері.

Мав я і приватну бесіду з ректором університету паном Анджеєм Новаковським, подарував йому CD-диск з моєю власною авторською музикою, один з останніх номерів криворізького літературно-художнього і публіцистичного альманаху «Саксагань». Для нього цей презент був несподіваним і приємним.

Відчувалась зацікавленість польських вчених українською культурою. Тому ніяких мовних бар’єрів під час спілкування в мене майже не було. Поляки з великою повагою ставляться до своєї мови. Коли намагався сказати щось польською, то це викликало в них радість, настроювало на дружню комунікацію.

У цілому, Лодзь – старовинне місто, яке самі поляки називають «містом чотирьох національностей». У різні часи там проживало, окрім поляків, багато євреїв, німців та росіян.

Що є характерним для польських університетів?

– На формування університетської системи освіти в Польщі вплинули давні філософські, релігійні та наукові традиції. Згадаймо того ж Миколу Коперника, Івана Павла ІІ та інших видатних діячів Польщі, діяльність яких стала підвалинами польської культури. Характерними рисами польських університетів є раціоналізм, ринкові відносини, соціальні проекти і католицька етика.

Польська вища освіта має ряд особливостей. По-перше, університети є автономними та незалежними структурами, на кшталт фірми чи підприємства. Кожен сам відповідає за якість навчання та освітніх послуг, що веде до здорової конкуренції між університетами на ринку освіти, а це виключає корупцію і низький рівень викладання. Науковець-викладач теж вважається автономною особистістю, задача якої – підготовка якісного фахівця. Кінцева мета діяльності університету та його викладачів – підготовка та випуск високоосвічених професіоналів, котрі готові якісно працювати, можуть бути конкурентноспроможними на ринку праці.

По-друге, університет є невід’ємною складовою таких соціальних інститутів, як економіка та бізнес. Кожен університет має право співпрацювати з різними фірмами, корпораціями, державними установами, виконувати науково-дослідні проекти (як приватні, так і державні замовлення), пропонувати власні цікаві проекти та отримувати фінансову допомогу для їх реалізації. Основна мета такого підходу в країнах Європи – забезпечення робочих місць та боротьба з безробіттям. Єдність університетів, економіки та бізнесу дозволяє контролювати якість та кількість спеціальностей, сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, націлена на підтримку середнього класу суспільства.

По-третє, обов’язкова мобільність студентів та викладачів, що вимагає навчання та викладання в університетах різних країн Європейського Союзу. Студент не може отримати диплом, якщо він хоча б один рік не навчався або не проходив практику в закордонному університеті. Кваліфікація університетського викладача підвищується можливістю викладати в університетах різних європейських країн.

По-четверте, уніфікація та взаємне визнання дипломів державами Європейського Союзу. Цей принцип дозволяє створити єдину систему навчальних планів, курсів, викладацького навантаження, годин практики та стажування – однакових майже для всіх університетів країн Європи. На сьогодні цей процес ще триває, але його кінцева реалізація дозволить полегшити мобільність навчання та гарантує працевлаштування випускників на міжнародному рівні.

По-п’яте, кожен європейський університет обов’язково повинен співпрацювати з ринком праці, для гарантованого працевлаштування своїх випускників. Рівень та якість працевлаштування випускників – «візитна картка» університету, його імідж та статус, рівень конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг.

Згідно з вимогами ЄС та Міністерства освіти Польщі, в кожному діючому університеті повинно бути так зване «Бюро кар’єри». Завдання і мета цього соціального підрозділу – вивчати ринок праці, його тенденції та перспективи, шукати робочі місця для випускників, готувати випускників до правильного пошуку роботи, а також – відслідковувати, як склалися кар’єри випускників після закінчення навчального закладу. Аналіз ринку праці на 5 років уперед дозволяє «Бюро кар’єри» спроектувати діяльність університету, виявити, які спеціальності мають попит, а які – ні, спрогнозувати, які нові спеціальності треба розвивати та вводити на даний момент. Крім цього, «Бюро кар’єри» може надати можливість випускнику отримати бізнес-освіту для початку власної приватної підприємницької діяльності, після отримання диплому. Це дає можливість створити нові робочі місця на ринку праці у сфері малого та середнього бізнесу.

Тематика і програма вашого стажування пов’язані з проектними підходами...

– Проектний підхід – це одна з головних особливостей соціальної політики Європейського Союзу. Розробка проектів та їх впровадження у різних соціальних сферах для досягнення максимального ефекту з мінімумом витрат є пріоритетом для кожної країни – члена ЄС. Експертну оцінку та фінансування кожного такого проекту проводить штаб-квартира Європейського Союзу в місті Брюсселі, столиці Бельгії. Тому Бельгію прийнято називати іноді «країна-донор».

Головними напрямками проектного підходу традиційно є «Інфраструктура і середовище», «Інноваційні технології», «Регіональні програми», «Людський капітал». Кожен такий впроваджений проект обов’язково повинен максимально вирішити конкретну проблему в суспільстві. Але треба наголосити на тому, що будь-який проект повинен мати одну суттєву умову – ніякої дискримінації. В країнах ЄС неприпустимі ніякі форми дискримінації людей. Ані за національністю, ані за мовою, ні за походженням чи за соціальним становищем. Особливо це стосується людей з фізичними вадами та фізичними обмеженнями. Усе робиться так, щоб було зручно всім і кожному, щоб було комфортно кожній особі.

Щодо університетської освіти, проектний підхід має на меті створення освітніх програм. До кола таких програм входять: розробка нових спеціальностей та напрямків навчання, виходячи з динаміки ринку праці, розробка та проведення спільних наукових досліджень на міжнародному рівні, коли долучаються декілька університетів з різних країн, та організація міжнародних конференцій, семінарів, практик і стажувань.

Під час стажування ми слухали лекції про те, як створювати проекти, яка їхня структура, на що звертають увагу експерти і т. д. Окрім теоретичної частини, у нас були й практичні заняття з розробки власних проектних підходів для вирішення конкретних соціальних проблем.

У чому, на вашу думку, секрет успіху Європи? Чи є той досвід, який треба застосувати в Україні?

– Європа та європейці живуть майбутнім. На цьому будується вся політика Європейського Союзу. Наприклад, ЄС планує свої політичні, економічні та соціальні кроки майже на 50 років уперед.

Кожен університет у Польщі намагається проектувати свою роботу на 7-8 років, враховуючи тенденції ринку та економіки. Мабуть, це й є основною рисою європейського способу мислення – прогнозувати та передбачати, підлаштовуючи під ці прогнози всі дії.

Повернувшись до України, я дещо по-іншому став дивитися на процеси, які відбуваються в нашій державі. Можу сказати, що для наближення України до європейських стандартів необхідно провести ряд кардинальних змін. Скажу лише про сферу освіти.

Наші університети повинні частіше залучатися до міжнародних проектів, а також створювати власні наукові проектні дослідження. Українські вчені та науковці повинні мати можливість викладати, навчатися, практикуватися та стажуватися в передових університетах європейських країн.

Необхідно оновити законодавчу базу української освіти, надати українським університетам більшу автономію, зробити освіту прозорою, мобільною, більш ефективною. Такий проектний підхід щодо української освіти дозволить вивести українську вищу школу на новий, більш прогресивний та економічно вигідний рівень. Маючи освіту європейського рівня, Україна зможе змінити себе і стати повноцінним членом Європейського Союзу.

 

Микола Крамаренко, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах