Ветеран криворізького велоспорту Юрій Скоробогатов: «Швидка їзда – немов ковток холодної води в спеку»

завідувач відділу медицини і спорту
Записів: 52
Дата запису: 19.08.2014
Комментарів: 0

Чи знаєте ви, шановні читачі, що в нашому індустріальному мегаполісі є палкий ентузіаст велоспорту, котрий на своєму двоколісному другові умовно обігнув земну кулю по екватору 12 разів! Здійснив це за 55 років, подолавши більше півмільйона реальних кілометрів. Мова йде про викладача фізкультури Криворізького природничо-наукового ліцею Юрія Скоробогатова, який уже відсвяткував своє 70-річчя, з чим його і вітаємо.

– Справді, в сідлі я вже 55 років, починаючи з юнацького віку, - посміхається ветеран велоспорту. – Навіть не віриться, що так швидко сплинув час за кермом моєї веломашини. Багато було стартів, у тому числі всеукраїнських і міжнародних (чимало з яких наш земляк виграв, – авт.). Нині виступаю серед ветеранів (хоча, дивлячись на Юрія Олександровича, цього не скажеш: у свої роки – підтягнутий, стрункий та енергійний, – авт.).

Цей рік у мене був насичений різними стартами. Ще на початку травня на Дніпропетровському шосе проводилась групова гонка на дистанції 75 кілометрів до Софіївки та у зворотному напрямку. Моїм основним візаві є велоспортсмен Фірсов, який молодший на 10 років. І хоча ми разом поїхали від Новоюлівки, та фініш я виграв. Добре, що зараз через кожні два тижні клуб «Велокривбас» проводить гонки в категорії «шосе». Вони дозволяють тримати себе в непоганій фізичній формі. Так що спасибі, хлопці-організатори! Насамперед, це стосується Влада Саєнка та Віталія Остапенка. Торік за сумою гонок я посів третє місце. Цього року подібні заїзди стали практично підготовчими. Задоволений, що проїхав довгий роздільний старт (як кажуть велоспортсмени – «розділку»). Хоча саме вона – моя «ахілесова п’ята». Найбільше подобаються групові гонки, де суперничають багато спортсменів та є азартна боротьба. Цього разу роздільний старт мав 34,5 кілометра. Розпочали гонку навколо Лозуватки, від Кривого Рогу через Мар’янівку, Чкалівку. Фінішував другим. Усе-таки чимало в цій гонці змагалось молодих, міцних фізично хлопців, які посилено тренуються. Дещо пізніше виступав у чемпіонаті України з роздільного старту в груповій гонці та пролозі.

– І яких вдалося досягти результатів?

– Гадаю, що непоганих. Але визнаю, що мій головний суперник Святослав Ковальчук зі Львова – сильніший від мене. Інші були набагато слабші. Двічі на фініші був другим у «розділці» та в групі. А ось пролог виграв. Брав також участь у чемпіонаті України в критеріумі та в парних гонках, які відбулись у Харкові на початку червня. Суперничав у всеукраїнському змаганні – Меморіалі заслуженого тренера СРСР, України Резвана. Турнір пам’яті цього відомого наставника велоспортсменів тривав п’ять днів. У цих стартах здобув 5 медалей. Та головне для мене, що виграв групову гонку, котра проводилась на відстані 65 кілометрів від Харкова. На вузькій смузі було проведено три старти: гонку-«розділку», групову та парну гонки. Їхали з гори на гору, я набрав швидкість понад 40 кілометрів на годину, це в середньому. Фінішували із львів’янином Ковальчуком. Я бачив, що він «сидить у мене на колесі», аж раптом суперник хутко помчав уперед. Але ж до фінішу ще багатенько – 300 метрів. У мого опонента не вистачило сил. Я приїхав першим. Незабаром проводитимуться змагання в Чернівцях. Не знаю, чи поїду туди. Запланували наші криворізькі велогонщики влітку позмагатись у командній гонці в найстаршій віковій категорії (вік чотирьох велогонщиків не повинен перевищувати 220 років). До речі, вдало в Харкові виступив наш Микола Дронік, який виграв багато призів. А ось Олександр Коцюруба був третім у парній гонці, Роман Романів – другим у гонці-пролозі. Всі – криворіжці. Я скрізь посідав другі місця. Зараз доводиться шукати спонсора, бо невдовзі відбудеться чемпіонат світу в Австрії. У своїй віковій групі я наймолодший, тому треба поборотись за медалі та призи.

– Вочевидь, пам’ятаєте, коли вперше почали крутити педалі?

– Вперше сів у сідло в 1959 році, з тих пір постійно в дорозі. Велогонки для мене – це все життя. Це немовби ковток свіжої холодної джерельної води в спеку.

– Ви чи не щодня крутите педалі, ноги не болять?

– Ні, але є невеличкі проблеми з очима, погіршився трохи зір, та нічого. Коли навідуюсь до аптеки, частенько чую, як літні жіночки скаржаться, що ноги болять. Відповідаю їм: «Шановні, щоб цього не траплялось – сідайте на велосипед». Вони ж лише посміхаються.

– Юрію Олександровичу, скільки кілометрів ви проїхали на своїй веломашині за 55 років?

– За моїми підрахунками, понад півмільйона кілометрів. А це значить, що по екватору земної кулі я обігнув нашу планету 12 разів. Щорічно проїжджаю більше 10 тисяч кілометрів. Моя максимальна швидкість на шосе – 93,2 кілометра на годину. Таку швидкість, до речі, продемонстрував у Харкові. Діти в ліцеї, де викладаю фізкультуру, запитують, чи мені не страшно. Звичайно, ні. Та коли на мінімальній швидкості долаєш якусь стежину, нерівну місцину, можна й посковзнутись, отримати травму. А взагалі, велоспорт – це чудово! Радію, що в Кривому Розі стає все більше велолюбителів-ентузіастів. І це правильно, бо велоспорт – це не лише сонце в колесах, а справжнє здоров’я та задоволення. І це, на мою думку, найголовніше.

Віталій Ткачук, "Червоний гірник".

 

     

    0 коментарів

    Останні записи в блогах