З козацького Кам’янського виріс Дніпродзержинськ (частина 1)

кореспондент
Записів: 33
Дата запису: 28.02.2013
Комментарів: 0

Сніг, сніг, безперервний колючий сніг, роєм бджіл враз-ураз кидається на лобове скло редакційної «Нубіри». Через білу завісу вже другу годину пробиваємося в Дніпродзержинськ – місто металургів і коксохіміків на берегах Дніпра. Минули залізничний переїзд, котимо Соцмістом. Ба, і тут таке є!

Ось і діловий центр – площа Дзержинського, звісно ж, із пам’ятником «залізному Феліксу». На величезному майдані, який не засаджений, як у Кривому Розі, красивими голубими ялинами, виділяється білизною та ошатністю чотириповерхова будівля міської ради. Виходимо з автівки, оглядаємося. Як добре, що за білою круговертю сьогодні над містом не видно прикметних «лисячих хвостів», котрі тягнуться з труб містоутворюючого підприємства – ДМК – Дніпродзержинського металургійного комбінату, і це не зіпсувало перших, свіжих вражень. Хоча характерний «дніпродзержинський» запах повітря ми одразу вловили.

Повернути назву Кам’янське

Розпочати знайомитися з містом саме з музею історії Дніпродзержинська фотокореспондент Андрій Трубіцин і водій Олексій Аверін охоче підтримують. Власне, так роблять усі мандрівники, аби не гаяти дорогоцінного часу протягом подорожей. 15 хвилин ходи, і ми вже слухаємо заворожуючу розповідь привітного та гостинного директора цього науково-дослідного та культурно-освітнього закладу, кандидата історичних наук Наталії Буланової.

– Наше місто розкинулося на колишніх вільних землях славного козацького війська Запорозь­кого, – розпочинає Наталія Миколаївна. – В його основі поселення Кам’янське, Романкове, а ще – Тритузне і Карнаухівка. Назви двох останніх пов’язані із запорозькими козаками. Один мастак гарно грав у карти і все хвалився, що в нього три сини, як тузи. А Карнаухівка пішла від слів «карнати вуха» тим розбишакам, які вчиняли важкі злочини – крали, ґвалтували жінок. Проте, люди були тут ще в період середнього палеоліту. Землі краю належать до 5 зон, які були облюбовані для життя на території нинішньої України найраніше.

Перша письмова згадка про прадавнє село Кам’янське датована 1750 роком. Звідси й відлік його біографії аж до 1 лютого 1936 року, коли Кам’янське рішенням ВУЦВК було перейменовано в місто Дніпродзержинськ на честь радянського державного та партійного діяча Фелікса Дзержинського. Яке відношення до Кам’янського мав Фелікс Едмундович, історики намагаються зрозуміти до цих пір. Як, власне, і ми у Кривому Розі, чому один із районів нашого міста носить назву «Дзержинський». Але в дніпродзержинців дещо складніша ситуація. Вони задаються конкретним питанням: нині 263 роки козацькому Кам’янському чи пролетарському Дніпродзержинську? І знаходять логічну відповідь, що так багато років точно не може бути Дніпродзержинську.

Відновити історичну справедливість, тобто повернути нинішньому місту першу, історичну назву – Кам’янське, настійно пропонують на круглих столах вчені, представники влади, духовенства, та все впирається у відсутність коштів.

Цікаво знати: Станом на 1 січня 2013 року в Дніпродзержинську проживає 248 тисяч громадян (у 1995 році – 291,1 тисячі). За статтю: жінки – 55,1%, чоловіки – 44,9%. Українців – 82%, росіян – 15%, проживають також білоруси, поляки, євреї, вірмени, представники інших національностей.

Наталія Буланова проводить нас з однієї музейної зали до іншої, і я ловлю себе на тому, що це справді унікальний і за розмірами, і за експонатами осередок культури не лише Дніпропетровщини, а й усієї України. Відтак, стає зрозуміло, чому музей щорічно відвідують більше 90 (!) тисяч гостей і жителів міста.

Тут зберігається, зокрема, і велика колекція подарунків знаменитому уродженцю міста Леоніду Іллічу Брежнєву – живопис, графіка, декоративне мистецтво. Розділ у музеї називається «Брежнєв та його час».

– Приїздили до нас його далекі родичі. З онуком Леоніда Ілліча – Андрієм є контакт. Хоча він уникає спілкування після трагедії з донькою Леоніда Ілліча – Галиною, дружиною Брежнєва, яка була тяжко хвора – сліпа, глуха. Позбавлена всілякої державної підтримки, помирала у своїй квартирі в жахливих умовах...

До речі, колекція брежнєвських подарунків «об’їздила» фактично всю Україну. І лише у Кривому Розі, здається, не була.

– Наталіє Миколаївно, криворіжцям буде цікаво дізнатися, коли Кам’янське почало розвиватися як промисловий центр?

– У 1887-1889 роках. Саме тоді Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство (засновники – польські, бельгійські та французькі акціонери) почало будувати Дніпровський металургійний завод (17 лютого 1889-го введена в дію перша доменна піч) на землях Кам’янського, викуплених у сільських товариств. Відтоді сюди і потягнулися заробітчани. І до 1913 року тут було вже понад 40 тисяч жителів. Поселення набуло рис міського устрою. Уявіть собі, навіть Володимир Ленін у своїй роботі «Розвиток капіталізму в Росії» писав про зростання населення саме в нашому Кам’янському.

Гортати б і гортати надзвичайно цікаві сторінки минулої історії в багатющому музеї з Наталією Булановою, але нас уже вдруге по телефону кличуть працівники міськради, аби поділитися вельми приємними повідомленнями.

Бюджет Дніпродзержинська виріс на 100 мільйонів

Затримка в музеях, очевидно, вплинула на те, що ми, на жаль, не поспілкувалися з першими особами Дніпродзержинська. Мер міста, 57-річний Станіслав Сафронов і секретар міської ради Олена Рукавішнікова поїхали в термінових справах до обласного центру.

Пізніше пересічні жителі міста, з якими спілкувалися на вулиці, не проминуть похвалитися, що їм поталанило з мером Станіславом Сафроновим: «Мудра, інтелігентна, толерантна людина. Крім усього, знається на історії та розуміє, скільки вона важить у житті громади. Підтримує всі справи в галузі культури. Скоро завдяки і його наполегливості в нас буде така ж чудова «Льодова арена», як і в Кривому Розі».

У міськраді отримали вдосталь потрібної інформації. Зокрема, від голови комісії Дніпродзержинської міської ради з питань соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів і банківської діяльності Сергія Боговика про те, що сума дохідної частини міського бюджету на 2013 рік стала більшою за минулорічну на 100 мільйонів гривень. Збільшення бюджету до 838 мільйонів гривень дасть більше можливостей для розвитку міста.

Наступна новина від представників влади була не менш важливою. Виявляється, буквально перед самісіньким нашим приїздом, у місті з першим робочим візитом перебував новий голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації, наш земляк Дмитро Колєсніков. Його відвідини вилилися в конструктивний проект. Уперше за 10 останніх років на лівому березі, у спальному мікрорайоні Дніпродзержинська, заплановано будівництво за державні кошти аж 3 дев’ятиповерхових житлових будинків на 315 квартир.

Звісно ж, похвалилися в мерії й тим, що їхній земляк Андрій Білоусов призначений віце-губернатором Дніпропетровщини. А також тим, що на недавніх парламентських виборах дніпродзержинці проголосували правильно, обравши народним депутатом України Костянтина Гузенка. На нього в місті покладають великі надії. І як на захисника трудового люду, і як на генератора реформ у провідних галузях. Цілком закономірно, що саме Гузенко за версією газети «События» став у місті «Політиком 2012 року».

Як дістатися до Дніпродзержинська

Автобуси з Криворізького автовокзалу відправляються щоденно о 7.00, 11.00, 13.10, 14.45, 17.00.

Електрички із залізничної станції Кривий Ріг-Головний щоденно о 6.00, 10.33, 12.17, 18.00.


Микола Крамаренко, "Червоний гірник".  Фото Андрій Трубіцин

Кривий Ріг – Дніпродзержинськ – Кривий Ріг

 

Читайте також: З козацького Кам’янського виріс Дніпродзержинськ (частина 2)

0 коментарів

Останні записи в блогах