Акція. Підтримай солдата – напиши листа

 

Нещодавно «Червоний гірник» оголосив про проведення акції для підтримки криворізьких військових, які перебувають у зоні АТО. На неї вже відгукнулись небайдужі українці. Безперечно, їхні теплі слова зігріють серце наших мужніх воїнів.

 

ЛИСТ 1

«Нашим героям. Моему народу.

Дорогие друзья!

Война жестока и еще не кончилась. Но мы обязательно победим.

Гордость и восхищение переполняют наши сердца. Гордость за то, что в нашей стране выросли мужественные люди, готовые на битву и на труд во имя своего народа, которые не жалеют ни своих сил, ни самой жизни, чтобы отстоять независимость и целостность Украины. Какая сила характера! Пример мужества и стойкости.

Народ может гордиться славными делами своих отважных сынов и дочерей.

Отцы и матери, братья и сестры, жены и дети погибших ребят могут гордиться поступками павших патриотов.

Мы будем чтить о них память. О них напишут книги, создадут песни, их именами назовут улицы и площади в городах и поселках. На бортах кораблей, разрезающих волны морей и рек, будут имена тех, кто не пожалел самой жизни во имя Украины.

Мы будем помнить, что у каждого погибшего бойца была своя судьба, своя мечта, были таланты, которым не суждено было развернуться во всю ширь, чтобы мы жили и радовались миру.

Дорогие наши герои! Вы делаете великое дело и через трудности добьетесь великого триумфа. И пусть вам поможет Вера, которая позволяет добиваться невозможного, достигать недостижимого и разрешать непостижимое. Храни вас Господь. Знайте, мы всегда с вами.

На нашей земле обязательно восторжествует мир и жизнь расцветет еще краше!

Слава Украине!

Героям слава!

Елена Проненко»

ЛИСТ 2

«Здрастуй, Сину!

Звертаюсь до тебе так не тільки тому, що ти за віком годишся мені в сини, а то й в онуки, а тому, що ти справжній син не тільки матері, яка подарувала тобі життя, а Син нашої Матері – України.

Я не знаю твого імені, не знаю, скільки тобі років і звідки ти родом. Та знаю одне: ти сьогодні захищаєш мільйони матерів, дітей, захищаєш свободу, незалежність і мир в Україні.

Можливо, зовсім недавно я зустрічала тебе на наших вулицях, у транспорті, і ти був звичайним хлопчиною. А сьогодні ти мій захисник, воїн. І я пишаюся тобою, Сину.

Так було завжди: коли на рідну землю йшли вороги, на її захист ставали найкращі, найсильніші і наймужніші. Сьогодні це випало на твою долю і на долю тисяч кращих.

Століттями Україна боролась за свою незалежність. І коли понад двадцять років назад ми стали самостійною державою, напевно, до кінця не змогли усвідомити й оцінити, що таке справжня незалежність. Цим скористались різні спритники-ділки, які привласнили народне добро, знівелювали всі права і закони. Жити стало страшно. І тоді піднялися ви, наші діти та онуки, Молода Україна, яка не хотіла жити рабами у рідній державі. Ви підняли Майдан, розбудили націю, вигнали злочинну владу. За це ви, Сини, заплатили найвищою ціною - своїм життям і здоров’ям.

Та ворог не спав. Він прийшов на нашу землю іноземним загарбником - колишнім великим братом. І це був удар не в спину, а в саме серце нашого народу.

Колись, далекого 1942 року, в такі ж спекотні літні дні, на землі Донбасу воював мій батько. Його побратимами були люди різних національностей. Хіба вони могли подумати, що колись їхні онуки стануть ворогами? Я знаю, Сину, що і тобі це важко усвідомити. Та діло твоє – святе і праве: ти борониш рідну землю, відстоюєш майбутнє своє і своїх дітей. І я пишаюся тобою і всіма синами, які воюють за свободу України. Як і мільйони матерів, я щодня молюся за Вас, я пишаюся Вами і доземно вклоняюся Вам за мужність, хоробрість, любов і відданість Батьківщині. Як мати, я гірко оплакую втрати, бо це ненормально, що гине цвіт нації – молоді, красиві, розумні. Благаю, Сину, бережи себе, бережи своїх побратимів. Ми Вас любимо, чекаємо, молимося за Вас, віримо в Перемогу. Сини, повертайтесь живими!

Світлана Веклич»

ЛИСТ 3

«Любі наші солдатики!

Пишу вам я, звичайна 22-річна дівчина з Миколаєва на ім’я Катя. Пишу, бо серце крається і душа не спить, поки ви, наші дорогі орли й соколи, захищаєте наш спокій і незалежність нашої рідної землі.

Браві хлопці, ми віримо у вас! Ми віримо, що правда на нашому боці, що перемога обов’язково буде за нами! Бо інакше бути не може – ми підіймаємося з колін, розправляємо плечі та боремося за своє, бо воно по праву наше.

Вірю, ви обов’язково повернетеся в рідні міста, в рідні стіни, де на вас чекають віддані матері, дівчата, сестри, дружини, доньки. Ви будете героями (та чого ж будете – ви вже герої!) нової країни, чесної, могутньої, потужної і щасливої. Вас будуть поважати та обожнювати, бо саме ви творите наше майбутнє. Ви – творці нашого щасливого життя.

Ми віримо у вас, ми чекаємо на вас. Ми віримо, що війна дуже скоро скінчиться, усіх винних буде покарано, і ви повернетесь додому живими. І тоді ми по-справжньому заживемо. Тільки вірте у себе, і ми також будемо вірити у вас із ще більшою силою.

Україна – понад усе!

З почуттям глибокої поваги, Катерина»

***

Акція триває. Надсилайте свої листи до військовослужбовців на адресу редакції: м. Кривий Ріг, пр-т Металургів, 28, 50050 або на електронну пошту: rminer@rminer.dp.ua.

 

Останні записи в блогах