Брати-слов’яни пам’ятають

21.11.2013, Соціум
Друкувати

Час не лікує. Він аналізує, резюмує і навчає. Може, саме тому трагічні події і нищівні наслідки Другої світової війни гірким болем і досі печуть нам на серці.

А знаєте, виявляється, не лише нам. До обелісків загиблих радянських воїнів-визволителів шанобливо несуть квіти і наші брати-слов’яни. Перебуваючи у службовому відрядженні у Жилінському автономному краї Словацької Республіки, журналісти «Червоного гірника» стали свідками символічної події – презентації книги «По слідах героїв Другої світової війни».

Словаки уклали цю книгу, аби увічнити пам'ять про визволителів їхньої землі.

Урочиста презентація відбулася у сесійній залі адміністративної будівлі міста Жиліни. З пронизливим словами важливості моменту до присутніх звернувся голова Жилінського автономного краю Юрай Бланар. На презентацію пам’ятної книги, написаної трьома мовами, запросили дипломатів із різних країн. Серед гостей був і наш земляк, радник посольства України у Словацькій Республіці Віталій Усатий.

– Мені дуже приємно тут перебувати, – зауважив у розмові з червоногірничанами представник нашої держави. – Нашою офіційною місією є участь у презентації важливої для українського та словацького народів книги, яка нагадує про події Другої світової війни і про необхідність збереження пам’яті про полеглих героїв. Вважаю, цей приклад корисний і для інших країн. Словаки не забувають про війну, щороку відзначають дати визволення міста, краю, деяких сіл, де точились найжорстокіші бої з фашистами. Ця книга з’явилась не спонтанно – адміністрація Жилінського краю вийшла з ініціативою увічнити пам'ять про ті кровопролитні події та про людей, завдяки яким край був визволений. Випуску книги передувала довга копітка робота. Слід згадати, що Міністерство внутрішніх справ Словацької Республіки уклало загальнодержавний каталог військових поховань радянських воїнів на території Словаччини. На основі цього каталогу тепер вийшла і книга. Українська сторона всіляко сприяла її випуску, адже багато наших земляків-українців брали участь у визволенні тодішньої Чехословаччини і поховані на території сучасної Словацької Республіки.

Словаки теж не забувають… Гуляючи чепурними вуличками невеличкої Жиліни, ми натрапили на ще один приклад болісної всенародної пам’яті – у центральному парку височить пам’ятник солдату у шинелі, який пригортає до себе хлопчину-підлітка. А поряд – вдячна жінка з дитям на руках простягає довгоочікуваному визволителю букетик. «30.04.1945» – коротко констатує напис на постаменті.

– А кому цей пам’ятник, шановний? – звертаємось українською до місцевого чоловіка.

– Партизанам, діти, – відповідає словак.

І, дивна річ, мовного бар’єру між нами ніби й не існувало. Ми чудово зрозуміли одне одного, бо ця біда у нас була спільна. Страшна, пекельна. Одна на всіх… 

Тетяна Дрєєва, "Червоний гірник". Фото Дмитра Любченка

0 коментарів

Останні записи в блогах