Міській бібліотеці для дорослих № 10 виконується цьогоріч 90

02.10.2012, Культура
Друкувати

 

В неділю Кривий Ріг разом з усією Україною відзначив День бібліотек.

«Хороша книга може довго пилитися у книгосховищі, читач її спитає, може,  двічі чи тричі на рік. Але вона повинна бути в бібліотеці», –  говорить Ганна Бовдуй, знімаючи зі стелажів то одну, то іншу книжку. У книгосховищі міської бібліотеки для дорослих №10 мало світла і багато різних видань  – аж 34 тисячі. А дев’яносто років тому їх було всього сто.

Щоправда, і розташована тоді була бібліотека в інших краях. Цього року заклад святкує свій дев’яностий ювілей. З тих пір, як було засновано бібліотеку, не залишилося навіть чітких архівних документів. Є тільки згадки і світлини. Багато води спливло – уже й в просторій бібліотечній залі розставив свою «всесвітню павутину» Інтернет, а ці фотографії, обережно підклеєні до товстелезного тому-літопису, все ще відсилають нас на роки й роки назад.

– Наша бібліотека організовувалася шахтарською молоддю в тих краях, де нині розташована шахта «Артем-1», – веде мову Ганна Бовдуй. У неї на столі лежить старенька непримітна книжечка – вірші Валерія Брюсова, видання 1945 року. – Тримати таку річ у руках, – каже вона, – право ексклюзивне.

 – Спершу це  була громадська бібліотека, а потім її під опіку взяв профспілковий комітет, – продовжує Г. Бовдуй. – Протягом всієї історії нашої бібліотеки сюди приходили тільки фанати своєї справи. Ось, скажімо, переді мною завідувачем працювала Раїса Хрищенко. П’ятдесят один рік вона віддала цій роботі!

Бібліотека кілька разів переїжджала, фонди переміщувалися і нарешті освоїлися в стінах палацу культури імені Артема. Нині до книгосховища потрапляють свіженькі фоліанти, але, порівнюючи з минулими часами, поповнення це не таке значне. Та й  читачі зазирають до бібліотеки не так часто, як раніше, коли черга до читацької зали шикувалася аж в коридорі. Сьогодні теж читачів не бракує: молодь приходить по те, чого не знайдеться у мережі, а старші люди, отримавши більше вільного часу, зазирають по духовну їжу, наверстуючи упущене в молоді роки. Однак  «Гугл» і «Яндекс», в яких «знайдеться все», даються взнаки і все-таки багатьом удома замінюють  бібліотекарів. Однак у те, що цей фах не зникне, книжкових справ майстри переконані на всі сто.

– Так само у стрічці «Москва сльозам не вірить» говорилося й про театр, який цілком буде замінений кіно. Минуло стільки років, а театри нікуди не зникли, – усміхаються бібліотекарі. Бо Інтернет – як швейцар, відповідає тільки на ті питання, які ми йому здогадуємось поставити.

Анна Родічкіна, "Червоний гірник"

0 коментарів

Останні записи в блогах