Незадовго до сторічного ювілею зупинилося серце Миколи Миколаєнка

18.11.2019, Події
Друкувати

Напередодні свого 100-річного ювілею зупинилось серце Миколи Миколаєнка (1919-2019) –Людини-творця, Людини-натхненника, Людини-поета, Людини-борця...

За яку би справу він не брався, завжди виконував її чесно, сумлінно. Тисячі людей, котрим пощастило на своєму життєвому шляху зустріти Миколу Антоновича, назавжди пам’ятатимуть його, перш за все як Людину з величезним серцем та доброю душею. А в історії «Червоного гірника» – як мудрого керівника газети у 50-х роках.

Народився Микола Антонович 5 грудня 1919 в селі Мар'янівка на Криворіжжі в Катеринославській губернії. З дитинства захоплювався красою рідної природи та її працьовитими людьми, все своє життя оспівуючи їх у віршах, публіцистичних нарисах, журналістських матеріалах.

Під час навчання в Запорізькому педагогічному інституті разом з однодумцями став засновником Запорізького обласного літературного об'єднання, що стало великою подією в літературному житті Запоріжжя та України. Мріяв про аспірантуру, втім мрії обірвала війна. Микола Миколаєнко пішов захищати Батьківщину. Він – командир артилерійської батареї, нагороджений бойовими орденами.

В військових лихоліттях серце не зачерствіло, адже було сповнено поетичним словом, любов’ю до життя та надією.

Повернувшись після війни додому, Микола Миколаєнко поринув в життєвий потік: він – поет, прозаїк, драматург, член Національної спілки письменників України. В поезію та в Спілку письменників його, молодого поета, благословив відомий український поет Володимир Сосюра.

Тривалий час Микола Миколаєнко працював на педагогічній та журналістській ниві: був редактором газети «Червоний гірник», згодом – багатьох художніх програм на Дніпропетровському обласному телебаченні. А ще – творив, писав вірші, видавав поетичні збірки. І з поетичним словом не розлучався до останнього подиху...

Колектив редакції газети «Червоний гірник» висловлює глибоке співчуття рідним та близьким покійного. Світла пам’ять про Миколу Миколаєнка – порядну, щиру людину, гарного наставника та вчителя, назавжди збережеться в серцях тих, хто його знав.

0 коментарів

Останні записи в блогах