архіваріус

Говорят, что капельки днепровской воды, поднятой бураном над Славутичем, долетали почти до самой Смелы. Красивые, сказочные места вокруг. Настоящая жемчужина. Вольница казацкая, днепровская, овеянная славой гайдамацкой.

Чотири дні лунали застільні пісні та частівки. І ніхто за цей час не повторився в мелодіях та римах. От талант народний! Усе село Куклівка зібралося за довгими столами. Співали до хрипіння, пили досхочу. Гуляй, народе добрий!

Начнем с краткой биографической справки. Итак, Андрианов Степан Назарович (14.01.1897, Кривой Рог – 11.01.1992, там же). Из рабочих-горняков. Образование неполное среднее. В 1909-1916 гг. – коногон, бурильщик Галковского рудника. Участник 1-й мировой войны с мая 1916 в составе 46 пехотного Днепровского полка Юго-Западного фронта. Младший унтер-офицер. Разведчик, пулеметчик.

Он видел императора-самодержца Николая ІІ. Тот стоял на перроне псковского вокзала. Это был уже не тот царь и земной Бог, когда его увидел старший фейерверкер Александр Бобров. Это был совсем другой человек: приземленный, униженный, почти раздавленный. Собственно, перед строем вчерашних окопников стоял уже экс-монарх. А совсем недавно пушкаря именем Николая ІІ награждали медалями «За храбрость». Сначала четвертой, а потом и третьей степени.

Ці фотодокументи – як далекий відгомін подій, що ввійшли в історію під назвою  «Перша світова війна». Знімки початку століття зберегла і передала онука Миколи Івершина Людмила Савранська. Її дідусь 100 років тому одружився. На світлині він разом із дружиною. Поруч з ними ось такий маленький дружка. То племінник нареченої.

15-та гвардійська Харківська стрілецька дивізія – одне з небагатьох з’єднань, що винесло на собі весь тягар чотиримісячних боїв за визволення Кривбасу. Вдалося ознайомитися з наказом № 04/Н від 11 лютого 1944 року по 43-му гвардійському артилерійському полку.  Його командир майор Кузін  даними йому повноваженнями нагороджує своїх бійців медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги».

Не німці напевно, але й не свої. Хто ж тоді? Командири наче по команді підняли біноклі. Постатей у незнайомій формі ставало все більше і більше.

На те він і Степовий фронт, аби серед степу широкого, що лежав на порозі України, свої полки розгорнув. Окремі з’єднання вже прийняли бойове хрещення ще під час Курської битви.

Страшновато как-то. Особенно, когда все вокруг затихает. А мать тогда себе места не находит. Как там, родненький, тебе служится?.. Каждая родительница очень волнуется, когда сына забирают от нее. И она ничего сделать не может. Ни спрятать, ни защитить. В армию парень ушел, на службу, за ее спокойствие, за мир для соотечественников. Волнуется его мать, учащенно бьется ее сердце.

Микола Анікін з хлопцями любив бігати на берег своєї Усольки і спостерігати, як парують перед льодоставом її води. Вони ніби чинять спротив, не бажають зупинятися на зимову сплячку під льодом.Холод перетворював краплі на мереживо, в якому відбивався багрянець заходу сонця.

Не професії та посади формують людину, а її вчинки. Зараз багато негативу спливає навколо підрозділів контррозвідки «Смерш», але жодна владна система не могла і не може обійтися без спецслужб. Тим більше під час бойових дій, а простіше – на війні.

Москвичи уже третьи сутки оклеивали окна  домов крест-накрест. Именно столько времени минуло с начала войны.

Того вечора вишукано вдягнені пари відкружляли всю відому їм танцювальну класику. То був їхній останній вихід на люди в статусі студентів.

Говорят, их отец такое мог выковать, что заглядишься. В кузницу приходили не только зеваки, а и люди солидные. Интересовались, откуда такие навыки. А Иван Тарасович усмехался в пышный ус и продолжал работать. 

До недавних времен считалось, что криворожанин Иван Александров получил орден Александра Нев­ского за бои в польском городе Ченстохова.

«Дорогому брату Аркадию от Л.И. Срибника, г. Палдиски (Эстония). 13.02.41 г.». Это все, что сохранилось в память о еще одном криворожанине, погибшем на фронте. Лев Срибник родом из с. Логишн Минской губернии. Родился в разгар 1-й мировой войны: 1915 г.

До 68-річчя визволення України

Одни обыскивали, другие рыскали по книжным полкам и комоду. Полиция искала подтверждение причастности хозяина этой квартиры к подполью, сотрудники советской госбезопасности пытались найти короткие записки, которые слались на волю через заборы и проволоку гестаповской тюрьмы. Ищейки Гиммлера как-то прозевали выход этих листков на волю, службисты из ведомства Берии забрали с собой.

(1 Фото)
0 коментарів

Он был любимцем двух императоров: самодура Павла І и «Николая Палкина» – Николая І. Рожден еще при царице царей Екатерине ІІ... 

Останні записи в блогах