фронт

Майже сімдесят років відділяє нас від того дня, коли звідусіль лунало заповітне «Перемога». Ціна тієї щасливої миті висока – життя наших дідів та прадідів. Тож щороку травень приходить із дуже щемливим святом.

«Завтра розпочинається нове життя», – в усі часи та покоління мріє кожен вчорашній учень на останньому шкільному балу. Але тільки випускники червня 1941-го року не знали, наскільки іншим стане їхнє подальше життя, наскільки страшним і кривавим, коли на світанку замість зустрічі першого дорослого сходу сонця вони зустріли Війну.

автор
08.05.2014

24 березня він відсвяткував свій 88-й день народження, але ясному аналітичному розуму, зваженості й мудрості ветерана Великої Вітчизняної війни Олександра Опанасовича Варешка може позаздрити й молодь. Мій шанований співрозмовник (а за приємним збігом обставин, ще й земляк) у далекому буремному минулому був вправним артилеристом.

admin
08.05.2014

Сергій Іванович Мурадян народився у сонячній Грузії. 1943-го закінчив Тбіліське вище артилерійське училище. З курсантських лав – одразу на фронт, командиром взводу управління. Воював на Ленінградському, Другому і Третьому Прибалтійському, Першому Українському фронтах, брав участь в обороні Естонії, Литви, Латвії, форсував річку Нейсе... Його бойові звитяги увінчані орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За бездоганну службу» та багатьма іншими.

На те він і Степовий фронт, аби серед степу широкого, що лежав на порозі України, свої полки розгорнув. Окремі з’єднання вже прийняли бойове хрещення ще під час Курської битви.

Игнат Маркозьян до сих пор свято хранит память о своем отце. Вот уже почти 70 лет нет на свете старшего из армянского рода Маркозьянов. Именно сын собрал и передал нам для публикации все документы и материалы.

Отец вернулся с фронта без ноги. Он ушел на войну в самом ее начале. Почти два года семья ничего не знала, не ведала о нем. Село на Полтавщине оказалось в оккупации. Только осенью 1943 года  пришла от старшего из рода Китайгор первая весточка. Новые Санжары только что освободили от гитлеровцев. Отец тогда писал: «Два года бил фашистов на разных фронтах. Ходил в атаку, пробирался в тыл противника. Получил за это несколько наград. А теперь нахожусь в госпитале. Скоро снова в бой».

Останні записи в блогах