Блог користувача Леся Мариненко

кореспондент
05.03.2014

Вона розповідала свою історію й дивилася крізь мене. Напружена та серйозна. Говорила, наче біля дошки у класі. Важко було зрозуміти її настрій. Говорила охоче, але часто зупинялася, щоб ще щось пригадати. І знову серйозна.  Занадто. І нарешті я все зрозуміла!  Вона була там! В її минулому! В минулому, що оживає лише в її спогадах.

кореспондент
01.03.2014

Світ дивовижний. Його неможливо зрозуміти до кінця. Багато хто, напевно, виношував у собі відчуття – все, кінець, далі неможливо. Але ні. Не кінець. Початок. Лише початок. І життя гарне. І гарно в ньому. В житті…

кореспондент
28.02.2014

Цей рік для Емілії Балабас став ювілейним. Життя прожити – не поле перейти, говорить народне прислів’я. А 90 років – це справжній подвиг…

кореспондент
19.02.2014

Добрый день, замечательные девчонки  и мальчишки! Добрый день, уважаемые родители! Добрый день, наши добрые дедушки и бабушки!

кореспондент
16.02.2014

«Після школи я не потрапила до інституту і тому знову повернулася до школи. Працювати піонервожатою. Мене захоплювала робота з дітьми – заходи біля піонерського вогнища, зібрання, піонерські табори, лінійки, зустрічі з видатними людьми. Діти на той час були дуже цікавими – добрими, чуйними, щирими. Я відпрацювала у школі близько двох років, і в 1969 році мене за путівкою міськкому  комсомолу направили до Києва на співбесіду. Там проходив відбір піонервожатих до Артека. З 25 претендентів до списку щасливчиків потрапили лише 10. Серед них була і я...»

кореспондент
16.01.2014

Доброго дня, любі мої дівчатка та хлопчики! Звати мене Добродій Слово. Хочу ділитися з вами всім тим, про що я довідався, мандруючи світом. Нехай наша дружба буде щирою та радісною, а кожне наше Слово – на добро та втіху! Тож сідайте зручненько, кличте сестричку, братика, маму, тата, дідуся, бабусю – і читайте або ж слухайте уважно…

кореспондент
15.01.2014

Наде снова приснился тот же сон. Что-то из детства: старый дом на краю села, а в доме вместо окон – большие дыры. На улице черная безлунная ночь, и в доме, кроме тусклой лампочки, нет больше спасительной защиты. Черные дыры-окна, из которых, казалось, смотрят на нее какие-то странные существа. Парализующий страх и состояние безвыходного одиночества.

кореспондент
20.12.2013

Мы стоим на остановке и рассматриваем людей. «Мы» – это я и моя давняя приятельница Ленка. Разговор не клеится. Устало провожаю взглядом беременных женщин. Я давно созрела, чтобы нянчиться и менять пеленки, но…  Стать матерью-одиночкой – это не для меня, а выйти замуж… Осталось только найти мужа. Самая малость.

кореспондент
13.12.2013

Цінностей у людському житті може бути чимало – здоров’я, кар’єра, гарне житло, дорогий відпочинок, автомобіль, гроші тощо. Але з переліченого ніщо не замінить сім’ю та оточення рідних людей. Особливо це відчувають діти, котрі опинилися в складних життєвих обставинах.

кореспондент
21.11.2013

Я знаю дядю Ваню Галібу майже все своє свідоме життя. Батьків друг. І не просто друг. Друг дитинства. Уважні очі за товстим склом окулярів, по-дитячому щира усмішка.

Останні записи в блогах