Блог користувача Володимир Бухтіяров

НА МАКУШКЕ ВЗРЫВА

С грустью вспоминает Григорий Григорьевич о своем родном поселке. Его «проглотила» девятая домна. Зеленый городок практически исчез под скреперами и бульдозерами. А когда он учился в местной СШ №14, жил среди этой пригородной красоты. Любил смотреть на красный диск солнца, что утром поднимался и бросал свои лучи на серебристую росу, а вечером, гонимый усталостью и прохладой, шел на покой за западный небосклон. Это его детские наблюдения, кажется, а с ними давно сжился.

Ці фотодокументи – як далекий відгомін подій, що ввійшли в історію під назвою  «Перша світова війна». Знімки початку століття зберегла і передала онука Миколи Івершина Людмила Савранська. Її дідусь 100 років тому одружився. На світлині він разом із дружиною. Поруч з ними ось такий маленький дружка. То племінник нареченої.

Онуки дивилися на рухи бабусі. Оченята аж горіли. А стара обережно різала окраєць чорного хліба. Поруч і доньки, і син, і їхні зовсім маленькі діточки. Усі чекають з нетерпінням. Надія Прохорівна де тільки не ховала зерно. Скільки разів до хати вдиралися місцеві активісти. Усе перевертали догори дригом. А що! Родина велика, роботяща.

Криворожанин Сергей Кузнецов передал наследие своей тетушки Воли Щетининой. Именно она сохранила фотографии и письма родного брата Льва.

Последнее письмо его родные получили в декабре 1943 года. Отец тогда жил в эвакуации, в далеком Ашхабаде. Сын писал:

Із важким серцем бригада заходила в шахтну кліть. Щось потаємне не давало спокою. Як інакше могла себе почувати людина, котра знала, що ворог у кількох кілометрах від її двору? Чомусь гірників таки послали в забій. Пішов за рудою й Григорій Антонченко із шахти «Північна» ШУ ім. Кагановича.

15-та гвардійська Харківська стрілецька дивізія – одне з небагатьох з’єднань, що винесло на собі весь тягар чотиримісячних боїв за визволення Кривбасу. Вдалося ознайомитися з наказом № 04/Н від 11 лютого 1944 року по 43-му гвардійському артилерійському полку.  Його командир майор Кузін  даними йому повноваженнями нагороджує своїх бійців медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги».

Командир стрілецького батальйону 376 гвардійського стрілецького полку 92 гвардійської стрілецької дивізії, яка стала Криворізькою, старший лейтенант Михайло Березовський у боях за Кривбас спромігся здобути аж два полководницькі ордени.

Ми якось писали про те, що донський козак Козьма Крючков першим серед учасників Світової війни 1914 року здобув право носити на гімнастерці Георгіївського хреста.

Він нахилився, а потім і взагалі став на коліна. То перед величчю вод Севана. Арам давно йшов сюди. До святості всіх вірменів. Легендарне озеро захищало, хвилі шепотіли про долю, тихо омиваючи береги. Вони здатні й захистити.

Не німці напевно, але й не свої. Хто ж тоді? Командири наче по команді підняли біноклі. Постатей у незнайомій формі ставало все більше і більше.

Останні записи в блогах