Діти і СНІД. Невеселі акварелі

автор
Записів: 86
Дата запису: 18.08.2012
Комментарів: 0

Мама дворічного Максима і семилітньої Дарини померла від СНІДу, полишивши малюків на батька-наркомана, якому не було до них ніякого діла, за винятком хіба що виплачуваних державою «дитячих» грошей. Дівчинка сама няньчила меншого братика, міняючи йому підгузки. Коли батько надовго зникав, сиділи самотні у квартирі, світячи голодними оченятами. Врешті, виснажених онучат забрала до себе бабуся. Максимко – цілком здорове, міцне хлоп’я, а от у Дарини виявили ВІЛ-інфекцію. Хвороба швидко далася взнаки: СD4-клітини стрімко падали (зниження їх кількості призводить до підвищеного ризику смерті), дівчинка постійно температурила і втрачала вагу. Прихильну й завжди усміхнену дитину вже важко було впізнати…

Без вини винуваті

Надійці 2 рочки. СНІД забрав її маму незабаром після пологів. У батька теж дуже мала кількість СD4-клітин. Антиретровірусну (АРВ)-терапію він не приймає – віднедавна увірував в Господнє зцілення і категорично забороняє лікувати дитя медикаментами.

Двох сиріток-сестричок з ВІЛ-позитивним статусом, Ганнусю і Юлю, виховує бабуся. Ще трійко хворих онучат по смерті батьків живуть під опікою престарілих бабусі й діда.

Усі ці ВІЛ-інфіковані діти, загалом 221, перебувають на обліку в міському Центрі профілактики і боротьби зі СНІДом, 145 із них приймають АРВ-терапію.

Квітучий сад в жалобних кольорах

 – Це у тебе що пікає? – крихітний білявий янгол на ім’я Аделіна смикає з рук диктофон. Сміливо тицяє пальчиком у кнопки, однак скоро повертає моє робоче знаряддя. Не зацікавилась. Сипати пісок на іграшковий млин значно веселіше – він хоч і не пищить, зате швидко обертається. Цій дівчинці пофортунило трохи більше за інших. Її мама, колишня наркоманка, змогла врятувати дитину від страшного діагнозу. Про свій позитивний статус Олена дізналась під час вагітності, пізньої, але бажаної. Завдяки порадам фахівців народила свою крихітку за допомогою кесаревого розтину, грудним молоком не годувала, приймала АРВ-профілактику. У перші дні від народження маля отримувало медикаментозну підтримку. Згодом аналіз крові дитини тричі підтвердив, що вона здорова. У пологовому будинку Олену відвідали представники Криворізького міського відділення Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД (ЛЖВ). Нині жінка працює консультантом у благодійному фонді «Громадське здоров’я», вдруге вийшла заміж (батько дитини помер), піклується про свою маленьку донечку.

Ігрова кімната дитячого центру cповнена дзвінкими голосами. Аделінка тут найменша, старшому хлопчикові 10 років. У них сьогодні заняття з малювання. Під керівництвом вихователя й викладача малюють квіти: спочатку наносять мильну піну, потім мазками – пелюстки. Cергійко з серйозним виразом обличчя з різнобарвної палітри обирає чорну фарбу.

 – Чому ж чорний? – присідаю поряд, – он у тебе скільки яскравіших кольорів!

Кидає на мене швидкий погляд, наче прикидаючи відсоток довіри незнайомому дорослому. Зводить брівки докупи й опускає пензлик у смарагдову лунку. Що ж, зелені квіти – явище, далеке від реальності, та все ж оптимістичніше за жалобно-чорний…

 «Деякі дорослі переконані, що СНІД передається чханням»

Центр для ВІЛ-інфікованих діток на базі криворізького відділення мережі ЛЖВ було створено наприкінці 2005 року. Нині його відвідують 87 дітей, 57 з них – ВІЛ-інфіковані. Тут на дітлахів чекає гаряче харчування й цікаве дозвілля: походи у цирк, ляльковий театр, кінотеатр «Олімп». Оздоровлювали малечу в мальовничих Карпатах.

Крім того, для дітей проводять заняття із малювання, з підлітками ведуть бесіди психологи й соціальні педагоги, для дрібних малюків працює школа раннього розвитку. Сім’ї, що виховують ВІЛ-інфіковане дитя, отримують продуктові набори.

Та головне завдання центру – адвокація прав дітей з ВІЛ-позитивним статусом у нашому місті. Організацією написано багато листів на захист дітей в органи опіки та правоохоронні органи, оскільки в більшості випадків їх батьки вживають наркотики, ведуть нездоровий спосіб життя і не можуть адекватно доглядати за хворою дитиною. Приміром, завдяки клопотанню представників мережі ЛЖВ вдалося позбавити батька Дарини батьківських прав і оформити опіку на бабусю. Врятувати життя дівчинки вдалося, зараз вона добре почувається, ходить у другий клас, займається гімнастикою.

Це доволі прикре явище, коли доводиться відстоювати права дитини у протистоянні з медичним та педагогічним персоналом у навчальних закладах. Не всі вчителі розуміють, що ВІЛ не передається побутовим шляхом, нерідко намагаються обмежити спілкування хворої дитини з ровесниками, роблять усе можливе, щоб вона навчалась удома. Шкільні медсестри розголошують статус дитини, і рідним доводиться переводити її до іншої школи. Траплялись непорозуміння з педагогічним колективом одного з криворізьких таборів, коли дітей відмовлялись приймати на літній відпочинок. Оздоровити їх вдалося тільки після роз’яснювальної роботи з дорослими. Суспільство не повинно ставитись до ВІЛ-інфікованих дітей з підозрою. Хіба треба пояснювати, що кожному маляті хочеться, щоб його любили, хочеться вірити в своє завтра.

Дорожчі за Модільяні

«Скульптура жіночої голови роботи Амедео Модільяні продана на аукціоні «Крістіс» за 43, 18 мільйонів євро…» – наввипередки констатують інтернет-новини. Хто виклав такі шалені гроші за шматок гіпсу, і на які цілі підуть ці кошти? Дивно, але цинічна абсурдність повідомлення нині нікого не дивує: девальвація здорового глузду, як і милосердя, давно увійшла в реалії нашого життя. Вочевидь, мертвій гіпсовій голові пощастило куди більше за ці кучеряві дитячі голівки, з яких ненажерливий СНІД не питаючись створює власну приватну колекцію. А чому б тим зажирілим поціновувачам мистецтва не придбати чорно-зелені Сергійкові квіти? За 43 мільйони євро… Щоб їм, з пуп’янку приреченим безпутніми батьками, уникнути  долі одвічних жебраків – прохачів казенних інституцій. Бо ж від того, чи виділять державні фонди та благодійні альянси кошти на лікування, чи профінансують наступну програму, залежить, наскільки скоро й невідворотно над маленьким вушком повіє смертельним духом. Врешті, від усіх нас, дорослих і буцімто мудрих, залежить, якими акварелями буде розфарбоване це крихке, знебарвлене дитинство.

Тетяна Дрєєва, "Червоний гірник".

0 коментарів

Останні записи в блогах