Поради психолога літнім людям. Той, хто працює, завжди молодий

завідувач відділу медицини і спорту
Записів: 52
Дата запису: 15.10.2012
Комментарів: 2

Чомусь уже так сталося, що ми, на відміну від тих же європейців – німців, французів, британців, усе-таки недостатньо приділяємо уваги власному здоров’ю. Можливо, тому, що, скажімо, люди старшого віку ще й виховувались раніше по-іншому. Так би мовити, в ідеологічному руслі. Пам’ятаєте рядки популярної радянської пісеньки: «Раньше думай о Родине, а потом о себе»? А можливо, справа в нашому менталітеті. Часи змінювались, але, на жаль, й донині суттєво не змінювався наш підхід до збереження свого здоров’я.

Наше небажання піти до лікаря для ранньої діагностики захворювань, насамперед психічних, відтягування візиту та схильність до самолікування мають небажані соціальні та психологічні наслідки. А між тим, сама вже констатація діагнозу, особливо психічного, ставить людину в особливе положення в суспільстві. Численні соціологічні дослідження підтверджують існування необґрунтованої упередженості щодо осіб (особливо похилого віку), які перенесли туберкульоз, онкологічні захворювання, та ізольованих по інвалідності. За статистикою, на той же склероз судин головного мозку в нашій країні хворіє переважна кількість населення. Визначення початку процесу захворювання утруднене. Людина боїться в цей період, що в неї можуть діагностувати тяжке захворювання. Вона приймає різні ліки, котрі масово рекламує ТБ, цікавиться народними засобами лікування, приймає трави, зілля, користується порадами рідних і близьких людей, знайомих. Звичайно, це непростий період у житті кожного, та варто подолати побоювання чи страх і все-таки довіритись лікарю, а не знахарю.

Недуги прискорюють руйнівний процес…

 – До розвитку захворювань призводить руйнівний процес, який знижує надійність людського організму, – переконує психолог обласного комунального закладу «Психоневрологічний диспансер Кривого Рогу» Оксана Алімівна Погорєльська. – Це старіння, стосовно якого сьогодні з’явились нові погляди та відкрито засоби контролю. Завдяки досягненням суспільства та медицини збільшилась тривалість життя, змінилась і його якість. Людина, яка жила, приміром, на початку ХХ століття і вважалась похилою чи старою, у наші часи ще повна сил і нерідко має високу працездатність. Та все-таки й донині люди пенсійного віку (до речі, щороку 1 жовтня відзначається Міжнародний день людей похилого віку, – авт.) частіше хворіють і потребують медичної та соціальної допомоги. По ставленню до них можна судити про гуманність суспільства. Не піклуватись про таких людей – все одно, що вдень руйнувати свій будинок, в якому доведеться жити вночі.

Торік в Україні зафіксовано зростання рівня захворюваності на атеросклероз, артеріальну гіпертонію, ішемічну хворобу серця та мозку, рак, цукровий діабет. Тобто це ті недуги, котрі тісно пов’язані зі старінням.

 Останнім часом вдалося помітно зміцнити базу для діагностики цих захворювань за рахунок технічного оснащення лікувальних закладів, але ще існує проблема медичного забезпечення та покращення матеріально-технічної бази. У всі часи людина, ким би вона не була, незмінно замислюється над неминучим наступом старіння та смерті. У відповідності до вікової класифікації, людей, яким 60-74 роки, вважають літніми, старших 75 – старими, а тих, кому вже за 90, – довгожителями. Старіння – це нормальний природний процес. Але чому ми не погоджуємося з цією істиною й віримо в еліксир безсмертя? Швидше за все, причина криється у впливі будь-якого хворого стану на нашу самооцінку, що знижується, й подальшому за цим пониженні соціального статусу – тобто місця в нашому соціумі, колі інтересів, рівні домагань, руйнуванні звичного способу життєдіяльності та необхідності формування нового життєвого стереотипу.

Внутрішні причини старіння

Частина «внутрішньої картини старіння» – зміни в структурі кістки – це остеопороз, зниження кількості нейронів кори головного мозку, зношення нервових клітин, вікові зміни психіки, пам’яті, емоцій, рухів, працездатності, репродуктивної здатності. У десятки разів знижується система імунітету, імпульсів скорочень міокарду серця, згасають рефлекси мозку та центральної нервової системи, з’являється атеросклероз судин головного мозку. Внаслідок чого страждає сила, рухомість, врівноваженість нервових процесів. А значить, організм людини стає вразливим і менш пристосованим до навколишнього середо­вища: з’являються симптоми вибуховості, дратівливості. Помітні зрушення в бік негативних емоцій, негативний погляд на події, песимізм, неадекватні реакції, депресія, зниження пам’яті на події поточні та далекого минулого.

Люди похилого віку діагностуються лікарями як група, що має судинне захворювання головного мозку – атеросклероз. При ретельному обстеженні хворого виявляються такі симптоми, як запаморочення, оніміння кінцівок, «літаючі мухи» перед очима, втомлюваність, сльозливість (жаль про те, що життя минуло). З’являються риси педантичності, консерватизму, обмеження інтересів та прагнень. Стан, який супроводжується типовим нездужанням: головний біль, запаморочення, порушення сну, шум у вухах, біль у всьому тілі, плаксивість, надчутливість до шумів, схильність до страхів, хвилювань. А боязливість – це синдром гострої ішемії мозку.

Еволюційно древній важіль – рух

Найбільш перспективним шляхом профілактики основних захворювань людини є уповільнення старіння. Усі розрахунки вчених опираються на такий висновок: після ліквідації масових захворювань кровообігу та раку, середня тривалість життя людини сягатиме 80-84 роки (зараз же середня тривалість життя українців, починаючи з 1986 року, становить 69 років). Давно відомо, що спосіб життя впливає на його тривалість. Найбільш еволюційно древній важіль впливу на організм – рух. Фізичне навантаження перебудовує діяльність нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. А обмеження рухливості – гіподинамія – погіршує здоров’я, особливо в літніх людей, знижує якість їхнього життя.

Добре, що в нашому місті багато літніх людей беруть участь у спортивних змаганнях, конкурсах танцю, відвідують групи здоров’я. Подовжує життя, за словами Оксани Погорєльської, життєвий принцип щодо обмеження харчування, зниження калорійності їжі та навіть вмісту білка. Та при цьому їжа повинна бути якісною, повноцінною (вітаміни, мікроелементи). Основа харчування літніх людей – це молочно-рослинна їжа. Високий вміст у харчах рослинних продуктів сприяє гальмуванню появи пухлинних процесів. А ось вітаміни помітно впливають на якість життя, підвищують працездатність, поліпшують роботу серцево-судинної системи, функцій травлення, уповільнюють темпи порушень обміну речовин.

Отож, можна зробити висновок: турбота про своє здоров’я, діагностика хвороб на ранніх стадіях їх появи, консультація лікаря, методи обстеження, діагностики, лікування, інформація про зв’язок між старінням та хворобами наближують кожного з нас до збільшення тривалості життя.

До речі. Ще відомий радянський хірург Микола Бурденко якось влучно сказав: «Той, хто працює, завжди молодий. Та інколи мені здається, що, можливо, праця виробляє якісь особливі гормони, які підвищують життєвий імпульс». А відомий винахідник Т. Едісон, котрий прожив 84 роки, наголосив: «Геній – це один відсоток натхнення, а на дев’яносто дев’ять – потіння». Як відомо, Л. Толстой теж прожив 82 роки, і сенсом його життя була праця до останніх днів. Максим Горький з цього приводу писав: «Умер Лев Толстой… И руки, наконец, спокойно сложены – отработали урок свой каторжный». За каторжну працю геніальний письменник був нагороджений довголіттям, енергією, неабиякою працездатністю. Тобто довгожителі – це всі люди напруженої праці. Про це свідчать біографії видатних людей, котрі тому й стали великими, що все своє життя віддали копіткій праці на благо людства.

Віталій Ткачук,  "Червоний гірнки".

2 коментаря

Останні записи в блогах