Пряма лінія «ЧГ». Щоб подолати стрес і депресію, треба «докопатись» до першопричини

завідувач відділу медицини і спорту
Записів: 52
Дата запису: 08.10.2013
Комментарів: 0

Настала шкільна осінь, повернулися додому, на роботу відпочивальники, немов ті птахи до рідної оселі з далеких країв. Хоча й не всі – оксамитовий сезон на Кримському півострові у розпалі. Чимало хто з ностальгією та теплом згадує літечко, а дехто впадає навіть у депресію.

Здається, ми не помилилися, запросивши на прямий телефон «Червоного гірника» психолога ОКЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» Валерію Олександрівну Михайлець, котра допомагала городянам позбутись поганого настрою, радила, як уникнути осінніх депресивних станів, стресів. І замість запланованого годинного спілкування перебувала на зв’язку з нашими читачами вдвічі довше. Дехто з них навіть встиг додзвонитися до своїх рідних, близьких, порекомендувавши їм теж звернутись до цього спеціаліста. Всім дала раду молодий, та вже досвідчений фахівець Валерія Михайлець, котра має за плечима 12 років практичного стажу роботи, у тому числі й кілька років на добре відомому багатьом криворіжцям «телефоні довіри».

– Добридень! Мій син Сашко пішов до 6 класу, та одразу почав чомусь вередувати, капризувати. Як краще його адаптувати до занять після літніх канікул, аби син найшвидше втягнувся в навчальний процес? Це вас турбує Олена Марчук з Інгулецького району.

– Щонайперше – привчайте сина до режиму, щодня будіть його та відправляйте спати на 15-20 хвилин раніше, ніж зазвичай. Перетерпіть усі його прохання, як-то: «Ну, мамо, будь ласка, дай мені додивитись фільм», «Я на тебе образився надовго». Так дійсно буде краще. Замість фільму можете із сином погуляти або обговоріть прочитану книжку. Загалом, до 6 років більшість дітей уже не сплять удень, а їхній нічний сон повинен бути 11 годин. Десятирічна дитина в середньому спить 10 годин, юнь 15-19 років – 7,5-8,5 години. Доведено: школярі, котрі висипаються сповна, краще вчаться і не конфліктують з оточуючими. Організуйте день так, щоб у школяра були свої невеликі обов’язки: винести сміття, підмести в кімнаті підлогу, вигуляти собаку. Не забувайте при цьому і похвалити, дайте дитині зрозуміти, що її допомогу в родині цінують. Дуже важливі прогулянки: молодші школярі щодня повинні перебувати на свіжому повітрі 3,5 години, учні середніх шкіл – 2 години, старшокласники – 1,5 години. Забезпечте правильне харчування. Продукти, багаті на холін та лецитин (яйця, риба, печінка, молоко), вважаються «харчами мозку» . Можна і треба приймати вітаміни, такі як, наприклад, нейровітан. Для своєї дитини створюйте ситуацію успіху.

– А як це, Валеріє Олександрівно?

– У перші тижні після канікул не вимагайте від сина чи доньки гарних оцінок у школі. Насамперед, запитайте, що цікаве відбулося цього дня, що сподобалось. Важливо, щоб діти сприймали навчання не як спосіб отримання позитивних оцінок, а як нескінченний процес пізнання. Створіть для дитини атмосферу розуміння й піклування – це потрібно для нормальної сімейної обстановки та недопущення стресових ситуацій. Не варто лякати дитину покаранням вчителя, коли вона не встигла прочитати потрібні книги, не виконала завдання за літо. Під час канікул діти можуть забути деякі правила поведінки та спілкування, постарайтесь їх згадати разом. Придумайте школяру будь-які ігрові ситуації, запропонуйте йому самому знайти вихід: «А як би ти вчинив?» Тоді правила не будуть виглядати нудними.

– Алло, вам телефонує Лариса Степанівна з Тернів. Я дуже переживаю за свою 11-річну онуку Ліду, котра стала грубою, ледачою, вчитися не хоче. Раніше вона такою не була, та потрапила в сумнівну компанію друзів на вулиці. Нас із донькою (її матір’ю) ігнорує.

– Зрозуміла вас. І тому хочу надати поки що таку рекомендацію. Її треба дотримуватись, аби налагодити бодай якийсь контакт із онукою. Ви, Ларисо Степанівно, повинні усвідомити: для внучки ні ви, ні ваша мама, ні вчителі зараз – не авторитет. Підлітки в такому віці, як Ліда, вважають себе достатньо дорослими, щоб уже самостійно приймати якісь рішення. Така ось помилкова думка. Та відповідати за свої вчинки вони ще не навчились. Тому важливо дати зрозуміти Ліді, що за все відповідальність несете ви. Головне – за це не дорікайте, припиніть онуку лаяти, не вступайте в конфлікт, звертайтесь тільки по-хорошому. Бо я вже чую по вашому голосу, що у вас стрес.

– Це правда. Через поведінку онуки я не можу навіть заснути, вже все про неї передумала…

– Вам насамперед треба заспокоїтись. Критичний період потрібно перечекати, перетерпіти, навіть перестраждати. Звичайно, прикро, що внучка із «гарної дівчинки Ліди» стала такою. Та вона поводиться відповідно до свого підліткового віку. Не варто й забувати про гормональні зміни в її організмі. Докорами, скандалами ви нічого не доб’єтесь. Треба з нею вести спокійні бесіди: «Лідо, ми з матусею тебе дуже любимо, за тебе хвилюємося, за тебе відповідаємо, ти ж гарна дівчинка».

Коли такі бесіди не дадуть результату, приїздіть до нас у поліклініку ПНД (вул. Дишинського, 27, транспортна зупинка «Більшовик», перший поверх). У кабінеті психолога вам буде анонімно надана консультація.

– Доброго дня! Звертається до вас Олена Петрівна. Моїй племінниці 22 роки, у неї анорексія. Наскільки це небезпечно? Вона втрачає вагу, маючи 3-річну дитину. Сьогодні при зрості 166 сантиметрів її вага всього 36 кілограмів. Що нам робити?

– Вибачте, а чому ви не зверталися по медичну допомогу?

– Племінниця категорично не хоче виходити з дому, живе разом із нами, чоловіка в неї, на жаль, немає.

– Знаєте, вам треба набратись мужності і вмовити її лікуватись у нашому диспансері. Завітайте спочатку до поліклініки, до прийомного покою, оскільки ситуація з анорексією потребує медикаментозного втручання та зустрічі з психологом.

– А до кого конкретно потрібно прийти?

– У кожному відділенні ПНД є свій психолог, який проводить корекцію. Тільки спільна робота психолога та медикаментозна терапія можуть дати позитивний результат. Взагалі, у даній ситуації слід розібратись, «докопатись» до причини поведінки племінниці. Зверніться до свого лікаря, він дасть талончик на консультацію, направить до нас, ми оглянемо вашу племінницю і на місці вирішимо, що далі робити. Працюємо ми з 8 до 14 години щодня, навіть по суботах. Тож приїздіть до мене, я приймаю в поліклініці нашого диспансеру. Визначимось.

– Обов’язково будемо. Скажіть, будь ласка, а чим узагалі викликана анорексія?

– Тут однозначно є якась психологічна причина, захворювання, до того ж, небезпечне для життя. Насамперед тим, що ті, хто хоче мати ідеальну фігуру, сідають на дієту, п’ють лише воду, обмежуючи себе в надходженні вітамінів, які людина повинна отримувати постійно. Усе це добряче «затягує»: зникає критичність до себе. Людині здається, що треба схуднути ще й ще, з’являється багато комплексів.

– Дзвонить Олександра Олександрівна, мені 55 років, уже на пенсії. Маю гіпертонію, син зі мною не живе. Словом, у мене депресія. Як її позбутися? Прошу, підкажіть.

– По телефону діагностувати щось важко, та мені здається, що у вас на фоні гіпертонії, скоріше всього, невротичне захворювання. У такому стані змінюються мислення та поведінка людини, котра все сприймає негативно, все погано, а в майбутньому буде ще гірше… У вас, мабуть, безсоння, зник апетит?

– Так. До того ж, швидко втомлююсь, зникає до всього інтерес.

– Знаєте, Олександро Олександрівно, хочу вам навести приклад. На практиці була ситуація, коли з жінкою вашого віку ми спілкувались по «телефону довіри» близько півтора року. Вона дзвонила майже щодня, і ми розмовляли 20-30 хвилин. Вона ходила до церкви, читала багато літератури та боялась лягти на стаціонарне лікування до нас. «Заглибилась» у свій невроз, не хотіла нічого, весь час кудись бігла. Свій стан називала «зайка»: тремтіла від страху перед майбутнім, перебувала в постійній тривозі. Для себе нічого не робила. Для неї великим досягненням було навіть зварити собі борщ. Але сіла за стіл, поклала серветки, пообідала. Тобто щоденна спільна робота дає позитивний результат.

– Вітаю вас! Це телефонує з Жовт­невого району Пет­ро Худоб’як. Як взагалі уникнути депресії, де брати позитив у повсякденні?

– Проблему завжди можна вирішити. Насамперед, слід її одразу окреслити, визначити, а потім шукати причину та ліквідувати. Коли неможливо вплинути на ситуацію, потрібно міняти своє ставлення до неї. Розберіться у своїй ситуації, «докопайтесь» до першопричини свого стану, і ви відчуєте, як він поліпшиться. Відомий знавець людських душ Карл Юнг сказав: «Депресія – це жінка в чорному, котра стукає до вас у двері. Якщо ви її виженете, вона біля порогу вашого дому стоятиме вічно. Якщо ж запросите ввійти, посадовите за стіл, нагодуєте та ще й розпитаєте про мету візиту, то у вас є шанс розпрощатися з нею».

Віталій Ткачук,  "Червоний гірнки".

0 коментарів

Останні записи в блогах